Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Утрачений рай, Джон Мільтон 📚 - Українською

Читати книгу - "Утрачений рай, Джон Мільтон"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Утрачений рай" автора Джон Мільтон. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 65 66 67 ... 75
Перейти на сторінку:
class="v">За помахом Мойсеевого жезла

Розступиться, мов дві стіни, й замре.

Таку підмогу обранцям дасть Бог.

Ще й попереду Ангела пошле:

Вдень – білу хмару, уночі – вогненний

Стовп серед неба, як поводарів.

Та Фараон запеклий разом з військом,

Хоч гнатимуться вслід – не доженуть:

То спотикатимуться в тьмі густій,

То, блиском вражені, підуть наосліп

Убік. А в слушну пору Бог ще раз

Звелить Мойсееві простерти жезла

Над морем, і воно слухняно стулить

Громаддя здиблене завмерлих вод,

Коли по дну проходитиме військо

Єгипетське і все потоне там.

Господні Обранці від узбережжя

Нетоптані дороги в Ханаан

Верстатимуть окружно, щоб війна

Їх, негартованих, зненацька врозтіч

Не кинула, й рятуючи життя,

Вони не повернулися у рабство

Безславне. Втім, за славне чи безславне

Життя вчепившись, гублять його ті,

Хто не навчився дисципліни й зброї

Гримать не вміє. А вони – навчаться

В пустелі дикій. І навчаться жити

Згуртовано, з дванадцяти племен

Старшин обравши й ствердивши закони.

Сам Бог з дрижачої гори Синаю

У хмарній тьмі, в громах і блискавицях,

Під гук сурми дасть їм Закон громадський,

Канони віровчення й ритуали,

Де в символах-прообразах звістить,

Що доленосне людське сім’я вразить

Зміїну голову й спасе людей.

На голос Всемогутнього для вух

Людських – страшний. Благатимуть Мойсея:

Стань Посередником і волю Божу

Нам, переляканим, перекажи

По-людськи. Бог це вволить. Відтоді

Дасть знати всім, що перший Клопотальник

За них, Мойсей, Предтечею лиш буде

Могутнього Спасителя Вселюдства,

Про котрого звіщатимуть пророки

В часи прийдешні, в закликах і псалмах

Вславляючи Великого Месію.

Власкавлений слухняністю народу,

Господь дозволить їм створить Святиню,

Де Вічний пробуватиме разом

Зі смертними людьми: намет, нап’ятий

На кедрових стовпах; Ковчег Завіту —

Кедрова Скриня, вистелена злотом,

І в ній Скрижалі кам’яні Завіту

Господнього, й Жертовник при Ковчезі

Всемилости, ослонений крильми

Двох Херувимів срібних. Перед ними

Хай сім світильників горять, як Знак

Семи Світил небесних. Над Наметом

Щоденно опускатиметься Хмара

І Сяйво струменітиме вночі

В спочинку час. Мине багато років.

Люд, Ангелом приведений, ввійде

В Обітовану Землю Аврааму

І його нащадкам. Про завоювання

Землі Ханаанської враз не розкажеш.

Розбиті царства, скинуті царі,

Народи вигублені… Навіть Сонце

В зеніті стане і відсуне ніч

Над Гібеоном, щоб сприяти вбивствам,

І Місяць спиниться над Аялоном,

Допоки не доб’є врагів Ізраїль,

Чи «Богоборець» – Авраамів внук

Так звався. Те ім’я візьмуть нащадки

Яко ім’я Народу, що підкорить

Весь Ханаан. Адам не втримався:

«О, благовісний Світоносцю Божий!

Ти тьму мою розвіяв. Давши знати

Про Авраама та його Потомка,

Тягар із серця зняв. Що нас чекає,

Дізнавсь я, грішний. А почав був пошук

Знань заборонених – шляхів слизьких.

Бог ласку незаслужену нам явить:

Настане час – на Землю прийде Той,

Що в Нім благословляться всі народи.

Та одного не втямлю: нащо людям,

Власкавленим опікою Творця,

Різноманітні звичаї й закони —

Так, мов на кожен гріх є свій закон.

Чи явлений нам Бог і єсть Закон?

На те Архангел: «Пам’ятай, що гріх

Непослушенства, скоєний тобою,

Вспадкують всі! Отож дадуть закони,

Щоб непоборну вроджену гріховність

Приборкувати в сталій боротьбі

Її законів так, що грішним людям

Залишиться єдине – каяття

Й принесення у жертву звірів, птахів,

Чия невинна кров лише прообраз

Тієї найневиннішої крови,

Що раз проллється за усіх людей.

Увірувавши в цю велику Тайну,

Вони збудують мир і чисту совість.

Обряд чи ритуал гріхів не спинить:

Вони буятимуть, а з ними – Смерть.

Закони й звичаї вас загартують,

Щоб коли прийде пора, змінили

Закон тілесний на Завіт духовний,

Що утвердить не приписи вузькі,

Не їх суху нудьгу, а безконечну

Господню Благодать і не підлеглість

Німих рабів, а відданість синовню;

Не труд тяжкий в законі, а спасенну

Віру. Тож не Закон і не Мойсей

Богоугодний, а оружий Воїн,

Ламаючи Закони, завоює

Для свого Люду Ханаан. Той Муж

В ізраїльтян Єгошуа, а в світі

Широкому Його назвуть Ісус.

В тім імені – Спасителя прообраз,

Того, хто згодом подолає Змія,

Й людей із мандрів через хащі Світу

Введе у Божий спокій – вічний Рай.

Тим часом Займанці Ханаану

Розгосподаряться на много літ.

Проте гріхи, Обранцям притаманні,

Гнівитимуть Творця й порушать спокій —

Бог їм врагів нашле, і каяття,

Й правителів: то Суддів, то Царів.

З них Другий Цар, побожний, щедродійний

Прийме Обіт несхитний від Творця,

Що царственний його престол пребуде

Довік віків. Пророків письмена

Й знамення возвістять: в його нащадках

Дівоче лоно прийме Плід Святий,

Який межи нащадками Царя

Давида (се його ім’я) обітне

Іздавна був ще праотцю Аврааму

Яко Спаситель людства й Цар Царів,

Чиєму Царствію кінця не буде.

Поки те стане, – царів і царств

Минуться перемінливі ряди.

А син Давида, мудрий і багатий,

Забрати повелить Святий Ковчег

З намета переносного у Храм

Величний. Царюватимуть у ньому

І злі, і добрі владці. Більше – злі.

В них ідолопоклонство і гріхи

Ганебні нагромадяться й споганять

Увесь народ. Тоді Всевишній кине

І їх міста, і Край, і Храм

На розграбунок Містові Гордині,

Що виклик Небу недобудувало

(Ти бачив це), уражене Сум’яттям,

Якому ім’я Вавилон. Обранці

На сім десятків літ підуть в неволю.

Та Обраних не забуває Бог —

Повернуться і відбудують Храм,

Впокорені й богобоязні, поки

Дітей наплодять в клубища багатств

І чвар. Священники розтляться перші:

Не освящатимуть – осквернять Храм.

Ще гірше: царський скіпетр перехоплять,

Дадуть чужинцеві.

1 ... 65 66 67 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Утрачений рай, Джон Мільтон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Утрачений рай, Джон Мільтон"