Читати книгу - "Утрачений рай, Джон Мільтон"

Здійснить Пришестя Богочоловіка,

Немов далеко він від царств земних.

Проте його народження звістить

Нова Зоря у небі, й мудреці

Прийдуть зі Сходу, в дар Йому принісши

Земні ознаки знані – фіміам

І золото, і мирро благовонне.

Ще й Ангел Божий вкаже пастухам

Посеред ночі, де родивсь Месія.

Ті прибіжать і, вражені, почують

У Небі співи ангельські, побачать

Дитя і Матір, що не знала мужа.

А буде істинним Його Отцем

Могутність Божа. Так, навік з’єднавши

В Собі Земне й Небесне, на Престолі

Возсяде Він – законно-спадкоємний

Нащадок, обітований Давиду».

Архангел змовк. На радощах Адам

Аж просльозився. Схлипнув: «О, Пророче,

Надії Довершителю! Нарешті

Мені відкрилось досі незбагненне:

Чому то шодство сподіватись має

На Жінку. Радуйся, о Діво-Мати,

Моя праправнуко! На небесах

Знайдеш Ти ласку, бо з Твойого лона

Народиться між люди Божий Син.

От заболить у Змія голова,

Дізнавшись: з ним стає до бою жінка!

Вона йому потрощить голову

Чи Змій її ужалить у п’яту?»

На те Архангел: «Ти не уявляй,

Собі так бій: удари, рани, кров…

Ні! В Сині Божім Небеса й Земля,

З’єднавшися, нову утворять Силу

Для ще одної відсічі Врагові

Твоєму – Сатані, який зазнав

Розгромної поразки в Небесах.

Не Сатану трощитиме Спаситель,

А сатанинське, що сидить у вас,

У ваших дітях! У майбутнім людстві

Месія утвердить у людях те,

Чого тобі забракло, – послушенство:

Твій гріх спокутує й прийме покару.

Господь у Справедливості несхитній

Вирощує в усіх створіннях Послух

І ще – Любов. А втім, сама Любов

Замінить вам усе. У ній Спаситель

Прийме на Себе вашу кару – Смерть

Ганебну. На хресті зазнавши мук,

Покорою і Смертю Він спасе

Життя усім, хто вірує і любить,

Хоч не вони, а Він Закони сповнить.

Його зненавидить, обмовить, схопить

Засліплений Його народ – за Світло

Життя, що Він несе. Та на хресті

З Ним розіпнуться і гріхи вселюдські,

І непосильні для людей Закони.

І ті з вас визволяться і спасуться,

Що вірують. А Сам Спаситель вмре.

Та скоро оживе. На третій день

Живий постане з ранньою зорею,

Що провіщає день, – сповна сплативши

За гріх твій, успадкований всіма.

З Ним разом будьте Вірою й ділами,

Долаючи спадковий Розпад-Смерть,

Невідворотний по гріхах. А кара

На сатанинську голову впаде:

Її гидкі поріддя Гріх і Смерть,

Що доти Сатані були оружжям,

Йому навіки в голову вгризуться,

Жахливіші, ніж тимчасова Смерть,

Що жалитиме в п’яти Переможців,

Врятованих Месією. їх Смерть —

То тільки сон, перехід у безсмертя.

По Воскресінні ще десятки днів

Являтись буде Учням Він своїм,

Котрих пошле звіщати Добру Вість —

Що бачили і чули – всім народам.

Ті, хто увірує, хреститись будуть

В проточних чистих водах на ознаку

Змиття гріхів й народження в нове

Життя, яке не знає страху Смерти,

Врятоване Спасителем. Відтоді

Не лиш плодюче Сім’я Авраама,

А всі Охрещені благословляться

У Божім Авраамовім Нащадку.

Воскреслий же Спаситель вознесеться

На Небеса Небес як Переможець

Врагів Господніх і твоїх, а Змія —

Над темрявим Повітрям Князя – візьме

Й поволоче, закутого в кайдани,

В Тьму й кине там. Воскреслий в Славі

Праворуч Бога знову на Престолі

Возсяде – всіх Небесних Сил Владар,

І згодом знову з’явиться сюди,

Коли в огні розплавиться Земля

І Небо, щоб звершити Суд – невірним,

Усім живим і мертвим. Суд – невірним,

А віруючим – вічнеє Блаженство

На Небесах чи на Землі – не цій,

А Новій, котра стане вічним Раєм».

Сказавши це, Архангел Михаїл

Замовк – так, мов спинивсь на перевалі

Всесвітньому. Адам, Вселюдства предок,

У радісному захваті промовив:

«О, що за безмежна доброта —

Зло перетворювати на Добро!

Вона чудесніша, ніж сотворіння

Із Пітьми Світла. Я в зачудуванні

Стою, вагаючись: чи то жаліти,

Що гріх людей – від мене, чи радіти,

Що перетвориться усе в Добро

Велике – більше, ніж було: Творцеві —

Хвала і слава, звільненому Людству —

Благовоління й ласка, а не гнів.

Скажи: коли Воскреслий вознесеться,

Тоді малий гурт віруючих учнів

У гущі недовірків та безвірних,

Ворожих істині, де він знайде

Підмогу у війні, коли на нього

Підуть, як на Учителя?» – «Підуть!» —

Потвердив Ангел. – Тільки із Небес

Зійде на віруючих Утішитель,

Обіцяний давніше Дух Святий.

Він утвердить у їх серця несхитну

Могутність Віри й ревної Любови,

Котра їх об’єднає та озброїть

Духовно проти вражої злоби

І сатанинського жала. Вони

Підуть на муки й смерть і посоромлять

Гординю переслідувачів, Духом

Господнім сповнені. Що зможе ворог

їм протиставити? Господній Дух

Найперше на Апостолів проллється.

Ті Добру Вість по світі рознесуть

Живими мовами і чудеса

Сотворять так, як їх Господь. Дари

Господні не один від них одержить

Новохрещений. Велич їх діянь

Покличе многих ради новобранців

На Божі перегони. Прибіжать,

Відбудуть місію свою святу

И помруть. Вони остерігали: потім

Прийдуть Вовки, як вчителі, що Віру

Споганять. Для обжерства, для гордині

Змішають Правду, Звичай, забобони

Із Преданням. А Істина Господня

Відкрита тільки у Святім Письмі,

Не скаламучена, хоча не всім,

А тільки Духові у вас доступна.

Згодом понаприсвоюють собі імен

Посад і звань, злигаються із Властю

Світською, як духовні носії

Святих Дарів (котрі Господь дає

Всім віруючим). Ще й накинуть гвалтом

На людську Совість те, що лиш Свобода

І Дух, і Віра карблять у серцях.

Вони дух ласки Божої принизять,

А з ним – його супутницю