Читати книгу - "Вники, Міхал Шьмеляк"

Зсередини вийшов досить великий чоловік, що складався, мабуть, лише з гори м’язів і широкої

посмішки. М'язи милували око і пасували йому, як найкращий костюм. Він схопив Майю на руки і підняв її, як пір'їнку, потім поцілував її в щоку, голосно цмокаючи. Косма відчув сильний укол ревнощів, але Майя, мабуть, не зважала на це, відповіла йому на поцілунок і весело хвицяла ногами.

– Косма, йди сюди, не стій, як вила в гної! – гукнула вона до нього.

Він підійшов із суворим обличчям, намагаючись залишатися байдужим.

– А бачиш, який він ревнивий, який злий.

Дівчина вдарила незнайомця ліктем під ребра.

– Правильно! Здоровий чоловічий рефлекс! Я Міхал. – Хлопець простягнув руку. – Майчин брат, –

додав він, побачивши, що Косма не дуже привітний.

– Косма, — відповів той, уже розслабившись.

– Сідайте під навісом, я забронював для вас столик. Скоро принесу казан і все неоьхідне. Пиво? –

запитав він, дивлячись у бік Косми.

– З великим задоволенням, — відповів той.

– Гаразд, у нас є гарні сорти, регіональні. Молода не п'є, бо водить машину. – Він покрутив їй

пальцем, чим натякав на те, що і такі провини є на її совісті.

– На мою думку, це не має нічого спільного з водінням, – прокоментував Косма.

– Правильно, – засміявся Міхал. – Женевська конвенція повинна заборонити їй сідати за кермо.

– Шовіністи! – пирхнула Майя. – Скажи мені краще, братик, о котрій годині прийде Лєху.

71

– Має бути тут за годину. Він веде групу з Харрахова, вони повинні ночувати у нас.

– Ще один член сім’ї? – запитав Косма.

– Ні, – засміялася Майя. – Леху – гірський провідник, абсолютно не пов’язаний. Проте важлива

людина для нашої справи.

– Отже, у вас є якісь справи? – запитав Міхал.

– А чи не повинен ти забезпечити їжу і питво? – запитала його Майя. Він засміявся, підняв руки, захищаючись, і рушив до будівлі.

– А що з цим Лєхем? – спитав Косма.

– Перед тим я зовсім забула про нього, поки Міхал не нагадав мені, коли я запитала його про ті

Вники. Знаєш, мій брат керує цим притулком, чує різне, а може навіть твій священик втік саме сюди? Тому

що Чехія – гарний напрямок. І Міхал каже мені, що якщо хтось і повинен щось знати про Вники, то це Лєх, бо

хто ще? Він знає цей край як свої п'ять пальців. Я подзвонила йому, і він сказав, що й справді знає те і те. Ми

домовилися зустрітися тут, тому що я хотіла, щоб ти міг розпитати його про всю справу в професійній, поліцейській манері.

– Круто! – щиро зрадів Косма. Вкотре виявилося, що дівчина чудова партнерка.

– Гаразд, перебираймося під навіс, бо мій брат вже шурує з коритом.

Вона схопила його за руку і потягнула до досить великого даху з місцем для вогнища у центрі.

Міхал у двох товстих рукавичках ніс кількалітровий казан, щільно закритий гвинтовими затискачами.

Поруч з ним йшла дівчина з плетеним кошиком, у якому йому приємно для вух дзвеніли пивні пляшки. Як

виявилося, там також були тарілки, столові прибори, хліб, пивні кухолі, сік, компот, банки з маринованими

грибами та солоними огірками.

Майя потерла руки від цього видовища, і з її погляду Косма побачила, що на Орлє б нападала

Ґодзілла, а її все одно цікавила б лише їжа. Крики тих, кого забивають, ні в якому разі не завадять їй, і

чудовисько точно загине, якщо наважиться перешкодити їй в трапезі.

Чудова дівчина.

Гвинти, що тримали кришку казана, були відкручені з благоговінням і турботою, властивими лише

першовідкривачам гробниці фараона Тутанхамона, і сховище з силою тропічного урагану наповнилося

ароматом, який не брав у полон і заставляв смакові рецептори капітулювати. Косма ніколи не був гурманом, але за цей тиждень його кулінарний світогляд набагато розширився, і він знав, що з Майєю це буде досить

стандартним. Це не та дівчина, яку можна відвести до "мака" і вже не думати про романтичний похід. Тут

вам доведеться торувати стежки, не зіпсовані ногами кулінарних невігласів, і відкривати секрети, гідні

романів Дена Брауна.

Міхал з посмішкою, яка не сходила з обличчя, і майже ритуальною манерою наклав по солідній

порції в їхні важкі миски, Космі також подав пиво.

– Ти знаєш, що моя сестра з тих, кого легше одягнути, ніж прогодувати? – запитав він, спостерігаючи, як Майя жадібно доїдає свою порцію.

– Поки що вона мене годує, — відповів хлопець.

– Не знаю, звідки у неї це взялося. – Міхал нарізав товсті скибки хрусткого хліба. – У сім’ї всі

нормальні, все зіжлопають. А тут трапилася така ось дитинка, мабуть, знайда. І так змалку, цього не з’їсть, того не вип’є. Дід називав її "французькою собачкою", бо їла мало і була вибаглива. Побачила нову страву, яку раніше не пробувала, то мусила спробувати. Однак