Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

А ось та, від кого він найбільше чекав привітання, навіть не згадала про його існування.

До нього прийшла Лєра. У світло-рожевому топі й коротких джинсових шортах. Лягла поруч, поки інші все ще намагалися заглибитися у фільм.

- Мама тебе не привітала? - прошепотіла вона.

- Ні, - Влад обводив пальцями візерунок на пледі. - А тебе?

- Дзвонила вранці, побажала мені якоїсь маячні й пішла пити за моє здоров'я.

Влад не стримав посмішку.

- Так смішно і так тупо. Вона забула, що двадцять років тому в неї народилася не тільки донька, а й син. Згадує про мене тільки в одному випадку.

- А мене Марк не привітав, - зізналася Лєра. - Вічно зайнятий, хвилини у своєму графіку не зміг виділити, щоб зателефонувати.

- Теж погано, - погодився Влад. - Така близька людина не знайшла часу, а Коля весь тиждень випитував у мене, які твої улюблені квіти. Я не знав. Він просто вибрав на свій смак.

- І він вгадав.

Цьому Влад був безмежно радий. Посміхнувся, дивуючись інтуїції друга.

- Підемо до інших? - Лєра поклала голову йому на плече.

- Добре.

Вони сіли на свої місця і вирішили, що перегляд фільму варто перенести на більш тверезі часи.

- Можемо пограти в щось, - запропонував Коля. - Я втомився пити просто так.

- У мене є збірка тостів, тоді доведеться за щось, - знущався Влад.

- У що будемо грати? - загорілася Лєра.

Брат задумався.

- У нас є пляшка коньяку і чарки. Пропоную в "я ніколи не".

Чудова нагода дізнатися одне про одного щось нове, тож всі погодилися.

- Зачекайте, потрібно правила прояснити, - повільно говорив Коля. Вимовити деякі слова тепер давалося складніше, але він не зупинявся. - Наприклад, я ніколи не літав на літаку. Якщо ви літали, то п'єте. Якщо я літав, то теж п'ю. Так?

- Усе правильно, - кивнув друг, розливаючи коньяк. - Тільки давай щось серйозніше, бо про літаки це по-дитячому.

Першою дозволили висловитися Ані. Вона сіла за стіл навпроти Влада і сказала:

- У мене ніколи не було людини, якій я б повністю довіряла.

Брат і сестра подивилися один на одного, у них є такі люди, і це вони самі. Коля випив разом із ними й в очікуванні втупився на Лєру, яка наповнювала чарки алкоголем.

- У мене ніколи не було відрази до протилежної статі!

Але сама ж і випила.

- Щоразу, дивлячись на твою сусідку, - Влад узяв коньяк.

Тут випили всі.

- Я ніколи не вживав наркотиків, - продовжив Коля. - Трава теж рахується.

Аня і Влад одночасно потягнулися до чарок. Лєра хотіла зробити так само, але брат зупинив:

- Той випадок не рахується.

Тривале мовчання здалося Ані дивним, але запитати не встигла, тому що черга дійшла до Влада і він спрямував на неї свій проникливий погляд:

- Я ніколи не надсилав свої фотографії в стилі ню іншій людині.

Аня стиснула щелепу від усвідомлення, що він користується забороненими прийомами. Але вона була вже достатньо п'яна, щоб злитися довго. Мовчки взяла чарку й випила. Одна.

- Оке-е-ей, - влізла Лєра без черги, дивлячись на брата. - Я ніколи не отримувала такі фотографії від іншої людини!

Вона знала про що говорить, бо Влад засміявся і взяв коньяк:

- Тепер черга Ані, якщо ти не забула.

- Ти знаєш, як її звати? - вигукнула Лєра. Звикла до інших прізвиськ із його вуст: "мала" або ж "твоя сусідка", але ніяк не на ім'я. - Аню, здивуй!

- Я ніколи не відчувала оргазму з партнером.

Поки Аня сиділа з байдужим обличчям, намагаючись не підіймати очі на людину навпроти, інші застигли. П'яні, тіло горить, веселощі так і пруть, але тут вони всі як один промовчали. Переглянулися і випили. Ніхто навіть не коментував, чому вона була так вдячна. На п'яну голову слова виривалися швидше, ніж тямив мозок, і правда вискочила раніше.

Наступним був Коля. Якийсь час він мовчав, думаючи над правильним формулюванням речення.

- У мене не було вже місяць, - сказав він. - У кого менше, той п'є, - чомусь у такі моменти його погляд був прикутий до Лєри - єдиної, хто взяв чарку.

Колі довелося й самому випити - той випадок із мачухою рахується.

- Три, - чесно зізнався Влад.

- Чотири, - додала Аня.

Хлопці від подиву присвиснули.

- Напевно, варто триматися подалі від її ліжка, - сміявся Влад.

- Боїшся не стриматися? - пожартував Коля.

- Смішно, - зусиллям волі Влад зробив серйозне обличчя і глянув на Аню. - Мене ніколи не збуджувала злість іншої людини.