Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

На великому кораблі в Рікі запитали як вони опинилися на планеті.

— Астероїд, — сумно сказав пілот, — від одного ухилився, а інший мені двигун пошкодив.

— А як же ви приземлилися біля сховища.

— Так коли заходиш в атмосферу планети, воно відображається на приладах, ми летіли спеціально ближче до нього.  І то ледве дотягли, думав впадемо раніше. А де ви нас висадите.

— А це як домовитеся з королівською родиною.

Мартіна з Олександром подивившись на молодь, яка вижила, вирішили допомогти їм дістатися до планети, на яку вони летіли.

— То куди ви летіли? — запитала королева.

— На Рів'єру, — сказав Рікі.

Ми з Альфредом були в кімнаті, я навіть подавалася водою, яку пила. Альфред допоміг мені відкашлятися.

— Збіг? — запитала Мартіна у чоловіка.

Він знизав плечима.

— Ви впевнені, що це був астероїд? — запитав король.

— Так, — сумно сказав пілот, — там їх повно і складно маневрувати. А облітати занадто довго.

— Ясно. Ізі, а як ти з батьками тоді дісталася.

— Приватним рейсом і ми облітали астероїди.

— Як?! — вигукнув здивований пілот. — Я коли прокладав шлях, то за розрахунками виходило летіти мало не місяць! Хоча не сперечаюся, раніше обліт мав зайняти максимум добу.

— Цікаво, — сказала я, — потрібно буде дізнатися, що змінилося в тому районі. Не могло ж різко збільшитися поле астероїдів. І мені ось тепер цікаво, хто попросив, щоб я туди ще раз повернулася?

Марк одразу підібрався і запитав:

— Що ви маєте на увазі? Вас хтось попросив прилетіти за тими, хто вижив?

— Так, — сказав король задумливо, — мені зателефонували, попросили, щоб Ізабелла взяла участь у цій рятувальній місії.

— Дивно. Тому що нам теж надходив сигнал із маяка, точніше нам його перенаправив пасажирський корабель.

— Може вас спеціально підбили, — сказав король, — просто щоб Ізабеллу заманити на ту прокляту планету.

— Навіщо? — запитала я — Урси на мене не реагують. Хіба що бандити.

— Бандити прилетіли буквально за кілька днів до вашого прибуття, — сказала Марго.

— Якби вони хотіли дістатися до вас, хлопці, то вони б одразу з корабля розстріляли двері, — сказав Марк — Потрібно допитати їх як слід.

Військовий швидко пішов.

— Ваша Величність, а хто вам зателефонував? — запитала я в короля.

Він задумався, потім сказав:

— Один мій знайомий, він був якраз на пасажирському кораблі. Потрібно буде зв'язатися з ним. А то ми так необачно кинулися сюди, тепер щось не стикується.

Ми з Альфредом пішли до себе в каюту, помилися, переодяглися. Деякі думки не йшли в мене з голови.

— Альфред, пам'ятаєш, коли їхали на байках, проїжджали уламки корабля?

— Так.

— Це я на ньому потрапила на планету з урсами. Рікі сказав, що вони ледве дотягли до притулку, ось тільки я не бачила уламків їхнього корабля.

Коханий задумливо подивився на мене і сказав:

— Коли сиділи на скелі, я дивився в бінокль, але теж не бачив уламків корабля. Думаєш, вони брешуть?

— Не знаю, не хочу голослівно звинувачувати їх. Але Марк має рацію, їх могли швидко викурити з притулку завдяки гарматам з корабля. Ходімо спробуємо поставити обережно їм кілька запитань.

— Де ти їх будеш шукати?

— У їдальні.

Я вгадала, вони сиділи в їдальні всі за одним столом. Нашому з Альфредом приходу зраділи і до свого столу одразу поставили ще кілька стільців.

— Ви хіба не голодні? — здивовано запитав Рікі.

— Не особливо, — сказала я і мигцем глянула на кухаря, який розкладав їжу, — як м'ясо нормальне? А то минуле було не дуже свіжим.

Рікі мало не подавився. Потім принюхався і сказав:

— Не знаю, зате смачно.

— А де ви впали на планеті? Просто ми не бачили уламків вашого корабля.

— Не дивно, він за кілька кілометрів від сховища, ми до нього бігли хвилин тридцять, — сказав пілот, інші закивали дружно.

— Зрозуміло. Може, теж перекусимо і підемо відпочивати? — запитала в коханого.

Він тільки кивнув і ми вдвох пішли по їжу. Коли відійшли від них Альфред сказав:

— Або правду кажуть, або добре вигадують. Гаразд трохи пізніше поговорю з Марком, дізнаюся, що вдалося витягнути з бандитів.

— Пропоную піти відразу після перекусу.

Альфред тільки кивнув. Повернулися з підносом їжі, хлопці сиділи мовчки і виглядали якось безрадісно.

— Усе гаразд? — запитала в них.

— Так, — сказала Марго, — просто втомилися.

— Королева не казала коли буде пересадка на інший корабель?