Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Список Путіна, Григорій Іванович Лешченко 📚 - Українською

Читати книгу - "Список Путіна, Григорій Іванович Лешченко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Список Путіна" автора Григорій Іванович Лешченко. Жанр книги: 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 65 66 67 ... 104
Перейти на сторінку:
по музейних залах розвивається лише торгівля сувенірами та одягом з лотків. Через дурну навігацію люди не можуть знайти картини, що їх цікавлять. У вказівниках не розібратися, за стійками адміністраторів завжди порожньо. Багато експонатів немає на своїх місцях – їх постійно кудись прибирають. В Інтернеті є світлини Ермітажу за радянських часів: тоді на стінах музею не було вільного місця – картини висіли від стелі до долівки. Подекуди й стіни не видно!

Зараз на довжелезній високій цілій стіні всього 2 або 4 картини. Люди ходять сюди стінами милуватися? Теж саме і в Третьяковці. Запитайте співробітників і ті скажуть: основний фонд – у сховищах!

По документах в Ермітажі такі запасники, що можна заснувати великий музей у кожному місті рф. І багато чого не виставляється ніколи. Адже на вітринах мізерний відсоток від усіх багатств - переважна більшість у запасниках. Ермітаж, начебто, забитий цінностями під зав'язку – кілька мільйонів екземплярів. Навіть якщо проводити ревізію, це займе кілька років... Скарби Ермітажу - як айсберг, видно лише невелику частину, решта десятиліттями лежить у запасниках.

Але багато експонатів, які цікавлять безліч спеціалістів по всьому світу, ніколи не виставляють. Весь час музейне керівництво заявляє різні причини. Музей фактично не проводить виставки. І свої експонати не передає на виставки іншим музеям. Бояться викриття! За російськими та й міжнародними законами інші музеї мають розписатися, що прийняли оригінал. Але спеціалісти відразу побачать, що це копії. І ні перші, ні другі не хочуть публічного звинувачення. В росії ще можна домовитися, щоб не проводилася обов’язкова експертиза перед і після виставок за обміном, та й то не з усіма, а про закордон - забудьте!

Коли народ обурюється, що Піотровський зрівняв ціни на білети і вартість відвідування Ермітажу зробив такою, як і для іноземців, то Борисович називає росіян жадібними, яким шкода грошей на білет. Навіть не може собі уявити, що хтось з поціновувачів купує білет за останні гроші чи відмовляє собі в їжі. Щоб безплатно потрапити до Ермітажу один раз на місяць потрібно вистояти не менше 6 годин. Особливо, весело взимку мерзнути на морозі. А як з дітьми чи вагітним?

Випадкових співробітників тут немає! Кланова система. Нікого з вулиці не беруть, приймають на роботу лише через знайомих та добре перевірених і хто в темі. В колективі злодійські ролі давно розподілені, суцільна кругова порука, - навіщо випадкові очі та вуха? Створювати сімейні клани у керівництві музеїв дуже небезпечно. Все буде шито крито протягом багатьох років.

Піотровські господарюють в Ермітажі ще з кінця 20-х років минулого століття, коли іноземцям за безцінь продавали «непотрібні культурні цінності». Піотровські давно прибрали тут все до рук.

Їх знають як постачальників предметів мистецтва для еліти.

Ермітаж - ласий шматочок.

Прихід батька Піотровського на посаду директора пов'язаний з крадіжками книг з бібліотеки цього музею, за що попереднього боса вигнали, а на його місце певні нечисті на руку кола посадили свого і з ним розтягували цінності і за Брежнєва, і за Горбачова. А починав татусь Борисовича з проведення в Ермітажі таємних весіль для начальства.

Піотровські ніяк не можуть позбутися посади. Хто їх відпустить? Якщо у сховищах Ермітажу провести незалежний аудит, то суспільство не винесе всієї правди про мізерні залишки оригіналів.

Тож, в музеї мають готувати третє покоління Піотровських.

Син Борисовича – віце - губернатор, п'яниця та патологічний гравець, скоро сидітимемо в кабінеті татка в Ермітажі та на шиї росіян!

Династія керівників Ермітажу…

Злодій має сидіти в тюрмі, а він сидить і працює в Ермітажі!

Не держава, а якийсь рашистський злодійський банда!

ХИТРЮЩИЙ ГОЛОС ПРОПАГАНДИ

Авторитетний телеведучий і найкращий майстер брати інтерв’ю.

Пропагандист кремля з величезним 60 - літнім стажем.

Брехня – то справа всього його життя.

Часто з'являвся на західних телеканалах, щоб пояснювати погляди Радянського Союзу за часів холодної війни. Можна повчитися його тонкому відчуттю як, коли не обдурити, то хоч збити з пантелику не дуже розумних слухачів! Знає, що хочуть почути від нього простаки!

З тими, хто має клепку в голові, телеведучому важче!

Розумніші відразу відчувають, що вся аристократичність і джентльменство телеведучого - то награне, поверхове, пусте!

За радянських часів популярного телеведучого намагалися зробити совістю російської нації, як Сахарова чи імперця Лихачова, але інтелігенція не сприйняла агента таємної поліції, який занадто тісно пов’язаний з режимами. Тоді з комуністичним, зараз – з путінським. Коли спілкується з порядними людьми, а не з брехунами, а то й мерзотниками, яких табунами рашистське телебачення жене до нього на інтерв’ю, то розгублюється і втрачає мову, наче ніколи не бачив чесних!

Незадовго до розвалу СРСР Горбачов дозволив, щоб телепередачі виходили наживо, і цензурі просто неможливо стало працювати. Як простежити за змістом, якщо все сказане відразу йде в ефір?

На одному з телемостів дівчина з ФРН виголосила пристрасний монолог із вимогою припинити базікати й зруйнувати, нарешті, дурну і ненависну Берлінську стіну. Усі відчули, що дівчина говорить від щирого серця і прагне, щоб розділений німецький народ об’єднався і позбувся комуністів. Ведучий розгубився, зачаровано заслухався і не знайшовся з відповіддю. Режисери нічого кращого не вигадали, як закінчити передачу на цьому монолозі. Був жахливий скандал. Керівник комуністичної Німеччини надіслав ноту протесту.

А телеведучий тоді зрозумів, що поступ історії не зупинити – соціалістичний блок розвалиться, як і Радянський Союз, і вже час думати, як лаяти не капіталістів, а комуністів. Так і зробив! І виграв!

Це справжній професіонал. При цьому жодної своєї думки! Сам не створює жодних ідеологічних смислів, цим займаються інші люди, а він працює їх «голосом», ретранслятором. Журналіст настільки мудрий і сміливий, наскільки таке потрібно владі. За це його і цінять!

Але не всі! З ним у Грузії трапився казус: телеведучого з гостями, які прилетіли відсвяткувати його день народження, попросили геть.

Скоро попросять геть і росіяни, бо ці рашисти в печінках сидять!

ПОЗНЕР Володимир Володимирович (1934), пропагандист.

БЕЗРОБІТНИЙ КОКАЇНІСТ ЗРОБИВ ТРИ ТАТУ ПУТІНА, ЗІЗНАВСЯ ДИКТАТОРУ В КОХАННІ Й СТАВ РЕКТОРОМ

Спочатку херсонці гордилися своїм земляком артистом балету Сергійком, але нині плюються, коли хтось згадає ім’я зрадника. Зліт кар’єри Сергійка - прем’єр Королівського балету в Лондоні. За ним закріпилися прізвиська «enfant terrible» («жахлива дитина «) та bad boy («поганий хлопець, хуліган») балету: нестримні скандальні вечірки, що тривають цілу ніч; вживання наркотиків; спроби членоушкодження; на сцену виходив у наркотичному угарі, просив кокаїну в соцмережах. Спочатку це викликало захоплення та веселощі

1 ... 65 66 67 ... 104
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Список Путіна, Григорій Іванович Лешченко», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Список Путіна, Григорій Іванович Лешченко» жанру - 💛 Публіцистика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Список Путіна, Григорій Іванович Лешченко"