Читати книгу - "Енн із Острова Принца Едварда"

— Я думала, що ти кохаєш Крістіну Стюарт, — мовила Енн так докірливо, наче сама не дала йому приводу вважати, що кохає Роя Гарднера.

Гілберт розсміявся нестримано, мов хлопчак.

— Крістіна мала нареченого — там, у своїм ріднім місті. Я знав це, а вона знала, що я це знаю. Коли її брат закінчував коледж, він сказав мені, що наступного року його сестра приїде в Кінгспорт навчатися музики, і попросив мене трохи їй допомогти, бо вона не мала знайомих у місті, і він боявся, що їй буде самотньо. Я допоміг. А потім ми подружилися. Вона одна з наймиліших дівчат, яких я знаю. Я чув у коледжі плітки, що ми закохані одне в одного. Та мені було байдуже. Усе було байдуже, відколи ти сказала, що не зможеш покохати мене, Енн. Не було жодної іншої дівчини… не могло бути іншої дівчини в моїм житті — окрім тебе. Я кохав тебе ще відтоді, як ти розбила грифельну дошку об мою голову в школі.

— Не розумію, як ти міг кохати мене, коли я була така дурна, — мовила Енн.

— Я намагався забути, — відверто проказав Гілберт. — Не тому, що вважав тебе такою, як ти кажеш, а тому, що відчував: після появи Роя Гарднера мені не лишається жодних шансів. Але я не міг забути — як не можу сказати тобі зараз, чим були для мене ті два роки, коли я думав, що ти збираєшся вийти за нього… коли не минало й тижня без чуток, буцім невдовзі оголосять про ваші заручини. Я вірив у це, аж доки одного благословенного дня одержав лист від Філ Гордон… тобто Філ Блейк. Мені тоді вже дозволили сідати після хвороби. Філ писала, що, по суті, між вами з Роєм нічого не було, і радила мені «спробувати ще раз». Після цього лікар лише дивувався моєму стрімкому одужанню.

Енн засміялася — та потім здригнулася.

— Я ніколи не забуду тієї ночі, коли думала, що ти помираєш, Гілберте. Я знала… я розуміла, що кохаю тебе, і думала, що вже надто пізно.

— Але пізно не було, кохана. Енн, це буде нам винагородою за всі муки, правда ж? Давай домовимося все життя присвячувати цей день досконалій красі, із вдячності за той дарунок, що він підніс нам.

— Це день народження нашого щастя, — тихенько проказала Енн. — Я завжди любила цей старий сад Естер Грей, а тепер він буде мені ще дорожчий.

— Та мені доведеться просити тебе довго чекати, — сумно мовив Гілберт. — Я ще три роки вчитимуся на медичному факультеті, але й тоді не буде ані діамантів, ані мармурових палаців.

Енн засміялася.

— Мені не потрібні діаманти й мармурові палаци. Мені потрібен ти. Щодо цього, бачиш, я так само безсоромна, як Філ. Діаманти й палаци, можливо, і прекрасні, та без них лишається більше «простору для уяви». А щодо часу, то це не має значення. Ми будемо щасливі в очікуванні, у роботі одне для одного — і в наших мріях. Вони тепер будуть такі солодкі.

Гілберт пригорнув її й поцілував. А потім вони, короновані король та королева щасливого краю любові, рушили додому в сутінках — стежками, обабіч яких росли найзапашніші квіти, і рідними луками, над якими віяли вітри надій та спогадів.

Примітки

1

Єремії, 8:20, цит. за пер. І. Хоменка (тут і далі — прим. перекл.).

2

Джордж Вайтфілд — англійський проповідник, один із засновників руху євангелістів і зокрема методистської церкви.

3

Артур Велслі, перший герцог Веллінгтонський — англійський полководець і державний діяч, 25-й і 28-й прем’єр-міністр Великої Британії.

4

Персонаж роману Чарльза Діккенса «Девід Коперфілд», лицемір, що повсякчас наголошував на своїй смиренності.

5

Вірш із повісті Л. Керрола «Аліса в Задзеркаллі»; цит. за пер. М. Лукаша.

6

Цитата з Біблії, 1 Кор. 16:22, за пер. І. Хоменка.

7

Посилання на вірш В. Теккерея «Страждання Вертера» (Sorrows of Werther) — пародію на сюжет роману Й.-В. Гете «Страждання юного Вертера».

8

Енн посилається на поему Вальтера Скотта «Пісня останнього менестреля».

9

Прізвисько жителів Острова Принца Едварда — однієї з канадських провінцій.

10

Цитата з поеми «Люсіль» англійського поета Роберта Балвера-Літтона, що творив під псевдонімом Овен Мередіт.

11

Прізвисько жителів Нової Шотландії, однієї з канадських провінцій. У 1921 році дало назву збудованій там само шхуні Bluenose.

12

Ден О’Коннелл — ірландський політичний діяч, лідер національного руху.

13

Битва в Бостонській затоці, що відбулася 1 червня 1813 p., упродовж англо-американської «війни 1812 року». Участь у ній брали британський і американський кораблі — «Шеннон» та фрегат «Чесапік».

14

Гра слів: англійське слово lamb (ягня) співзвучне з назвою грецької літери «лямбда», котра дала ім’я студентському товариству.

15

Цитата з поеми Брета Гарта «Діккенс за містом» у перекладі Катерини Калитко.

16

Рядок із відомої дитячої молитви «Тихий вечір настає» (Now I Lay Me Down То Sleep).

17

Персонаж п’єси «Наш американський кузен» англійського драматурга Тома Тейлора.

18

Натяк на трагедію В. Шекспіра «Макбет». У п’єсі ця фраза означає, що Макбет убив короля Дункана вві сні.

19

У Біблії — назви двох народів, котрі вразять світ незадовго до другого пришестя Христа. Також — дві однойменні статуї-«охоронці» лондонського Сіті.

20

«Чоловік без вітчизни» — оповідання американського письменника Едварда Гейла.

21

Матв., 6:28–29, цит. за пер. І. Огієнка.

22

Енн і Стелла цитують вірш Дж. Г. Байрона «Грецькі острови».

23

Джозеф — англійський варіант біблійного імені Йосип. У Біблії (Буття, 37:3) йдеться про Йосипа, якого батько любив понад інших своїх синів, тож і «справив йому квітчасте вбрання».

24

Деві має на увазі біблійну історію про Йосипа, якого заздрісні брати продали в рабство (Буття, 37).

25

Біблійна історія про дітей, котрі глузували з лисини пророка Єлисея, за що їх роздерли ведмедиці.

26

Дружина Джозайї Аллена — псевдонім американської письменниці Марієтти Голлі (1836–1926). Її сатиричні й гумористичні твори часто порівнюють із творами Марка Твена.

27

Висловлювання