Читати книгу - "Сивий Капітан"

Сивий Капітан проговорив стиха, наче сам до себе:

— Він запитує, хто ми. Гаразд, незабаром вони самі впізнають мене!..

Міноносець тим часом наближався на повну швидкість. Ось уже на його низькому борту стало видно окремі постаті офіцерів у білих, розшитих золотом куртках, з біноклями в руках. Сивий Капітан усе ще нерухомо стояв на місці, схрестивши руки на грудях. І так само лишався на місці й «Люцифер», тихо погойдуючись на хвилях.

"Та що ж Капітан хоче зробити? — подумав Олесь, який не міг зрозуміти намірів Ернана Раміро. — Чому ми стоїмо? Навіщо? Адже так вони зможуть напасти на нас…"

— Гей, на судні! — долинув до нього гучний голос з міноносця, підсилений мегафоном. — Хто ви такі?

Сивий Капітан повернув голову. Вітер заворушив його кучерями.

— Нечемно запитувати інших, не назвавши спочатку самих себе, — голосно і спокійно відповів він, презирливо дивлячись на міноносець, наче перед ним був не грізний морський військовий корабель, а якийсь рибальський човен.

Секунду панувала мовчанка, що порушувалась лише тихим плюскотом хвиль. Офіцери на міноносці були здивовані незалежною, навіть задерикуватою відповіддю…

— Пропоную негайно відповідати, коли запитує урядовий міноносець "Сан-Себастіан"! — погрозливо пролунав владний голос з корабля. Його власник знайшов-таки форму відповіді, яка водночас і сповіщала про назву міноносця, і лишалася наказом.

— Це вже краще, — ще глузливіше відгукнувся Ернан Раміро. — А ми — туристи, що подорожують у своїх власних справах і не мають бажання розмовляти будь з ким.

— Що за судно? Як називається? — не вгавав загрозливий голос з міноносця.

Ернан Раміро зневажливо знизав плечима:

— "Світлоносець", приватний корабель, якщо ви вже так наполягаєте, — сказав він.

У відповідь з міноносця долинув ще грізніший вигук:

— Виверти не допоможуть вам! Ми впізнали вас! Тримаємо ваш «Люцифер» під наведеними гарматами! Здавайтеся негайно! За хвилину відкриємо вогонь!

Сивий Капітан з насмішкуватим здивуванням розвів руками:

— От дивно! Та хіба ж вам не відомо з урядових повідомлень, що «Люцифер» разом з його командою знищено? Чи у вас немає радіо?

І зразу потому він, не змінюючи пози, тихо проговорив у переговорну трубку:

— Вниз, Валенто! Враз!

Підштовхнувши Олеся, Ернан Раміро зник разом з ним у люку. Кришка люка автоматично зачинилася за ними. Нібито Олесь встиг іще почути постріли, але напевно сказати не міг, бо всі звуки разом ущухли: «Люцифер» швидко занурювався, мов його щось тягло вниз.

Ернан Раміро спинився тільки в кабіні керування. Олесь ішов слідом за ним. Капітан зловісно посміхався, підходячи до пульта. Кілька швидких рухів — і він знову одійшов на середину кабіни. Валенто Клаудо стояв біля другого крісла і запитливо дивився на Капітана.

— Досить, Валенто, — коротко розпорядився Ернан Раміро. — Я вже увімкнув генератори. Можна йти вгору.

В цю мить «Люцифер» немов підстрибнув. Весь його велетенський корпус підкинуло вгору. Олесь схопився за двері, щоб не впасти. Оглушливий гуркіт покрив усе. Ернан Раміро стискував кулаки, наче погрожував ними комусь нагорі:

— Знову глибинні бомби? Гаразд! Зараз вони зрозуміють: ніщо, ніякі бомби мені не страшні. О, вони самі накликали на себе лихо! Хай же тепер відчують на собі і тяжкість моєї кари! То буде уроком для інших!

Він схопив важелі керування. «Люцифер» затремтів і ринувся вперед. Здалека долинув гуркіт нових вибухів. Але вони стали дедалі тихшими. Не знаючи, що «Люцифер» швидко відпливав убік, міноносець кидав одна за одною глибинні бомби на тому місці, де занурився корабель Сивого Капітана.

Мовчки, з нахмуреним, гнівним обличчям Ернан Раміро керував «Люцифером». Ось він натиснув великі важелі, що регулювали занурення й підняття. Ніс «Люцифера» пішов угору. За кілька секунд на екрані з’явилася поверхня моря. Ернан Раміро мовчки передав керування Валенто Клаудо і швидко вийшов з каюти. Олесь ішов слідом за ним. Що задумав зробити Капітан? Про яку помсту, про яке лихо говорив він щойно? Навіщо він пішов на такий риск — вивести «Люцифер» на поверхню моря, де його можуть розстріляти з гармат?..

Люк на палубі був уже відкритий. Сивий Капітан вийшов нагору і спинився біля поруччя, ще мокрого від морської води. Недобре прищулені його очі дивилися на фалангістський військовий корабель.

Міноносець був уже близько. По його палубі перебігали люди, метушилися біля гармат і механізмів. Звичайно, вони зразу помітили, що «Люцифер» виринув із води. З труб "Сан-Себастіана" повалили густі хмари диму. Корабель описав півколо і ринув прямо на «Люцифер». Водночас почали опускатися нижче й нижче стволи його гармат, готуючись намацати ціль. Ернан Раміро наче не помічав загрози, що насувалася, він спокійно дивився на "Сан-Себастіана", не роблячи жодного руху й не виймаючи рук з кишень.

Олесь розгублено поглядав то на нього, то на міноносець. Що ж станеться зараз? Адже ворог ось-ось почне обстріл? З такої відстані не можна промахнутися, снаряди влучать у «Люцифер»… а Капітан нічого не діє, він залишає «Люцифер» під загрозою неминучого розстрілу… та невже ж Капітан розгубився, вагається? Але ж тоді — цілковита загибель, кінець…

А стволи гармат все опускалися. Ось вони вже опинилися на рівні якоїсь уявлюваної прямої лінії, що з’єднувала "Сан-Себастіан", вкритий стальним панциром грізний міноносець — з беззбройним «Люцифером», що лінькувато погойдувався на хвилях. Зараз, зараз пролунає оглушливий залп, що рознесе «Люцифер» на шмаття…

І раптом гармати міноносця спинилися, застигли в незакінченому русі, наче в них застопорилися механізми. А "Сан-Себастіан" замість того, щоб затриматися на тому курсі, при якому його гармати були б наведеними на «Люцифер», чомусь продовжував повертатись, мов по інерції. Олесь почав догадуватися, в чому річ.

— Ха-ха-ха! — пролунав коло нього сухий, короткий сміх, у якому не було нічого веселого. Навпаки, той сміх звучав погрозливо, в ньому відчувалися водночас і гнів, і глузування. Олесь озирнувся: то сміявся Сивий Капітан, схопившись за поруччя.

— Ха-ха-ха! — пролунав іще раз той холодний сміх. І Ернан Раміро заговорив голосно й чітко, так, що кожне його слово долітало до людей на міноносці. — Ви не чекали цього? Ви думали, що так легко буде розстріляти мій «Люцифер»? Даремні сподівання, фалангістські наймити!

Він трохи нахилив голову до переговорної труби:

— Вперед, Валенто!

"Люцифер" ожив. Його металевий корпус завібрував від руху потужних механізмів. Ніс повільно повернув у бік "Сан-Себастіана". «Люцифер» почав наближатися до міноносця.

Олесь зрозумів: дією своїх скерованих генераторів, їх електромагнітними коливаннями Сивий Капітан спинив усі механізми на міноносці, як спиняв раніше мотори танків і автомобілів. Грізний досі "Сан-Себастіан" став безпорадним! Він не міг більше самостійно рухатися,