Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Фантастика Всесвіту. Випуск 3 📚 - Українською

Читати книгу - "Фантастика Всесвіту. Випуск 3"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фантастика Всесвіту. Випуск 3" автора Павло Вежинов. Жанр книги: 💙 Фантастика / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 65 66 67 ... 232
Перейти на сторінку:
своє слово, заявляючи: я — «Боротьба»!

Але з часом він перестав утручатися в такі розмови. Минали роки, і він усе більше замикався в собі, не бажаючи відкриватися людям.

І ось сьогодні ввечері, стоячи перед дзеркалом на дверцятах шафи, він кинув погляд на праве коліно, на рубець від удару суперника, який не вцілив по м’ячу. То був невитравний слід минулого, далекого минулого, тієї пори, коли він ще грав у футбол, — пори дитинства.

Потім, у бузковій майці й бузкових плавках, розкинувшись у полотняному дачному кріслі, він жадібно вп’явся очима в рекламні плакати… Там, у кріслі, його й здолав сон. Він і не помітив, як заснув. А помітив лиш те, що вже подорожує за кордоном. Подорожує… Міняє літаки, виходить з одного, простує до іншого, залишає цей, поспішає до того, безліч разів пересідає з літака в літак просто в повітрі, ловить їх, кусає, а потім жує. Подорож таки повернула йому апетит, його сподівання справдилися, він ось навіть літаки трощить, як за себе кидає. То цілий фюзеляж укладе, то якусь особливо привабливу частину, крило або кабіну, чи там хвіст або колесо. Він виявив, що колеса куди ніжніші від крил, хоч і не такі смаковиті. А загалом найсмачніший шматочок у фюзеляжі — це автопілот. І нарешті він помічає, що вже не спить. Живіт у нього страшенно здутий. Він підводиться, йде до холодильника, вибирає два соковиті лимони, видушує з них сік… При розладі шлунка це саме те, що треба…


— Вам паспорта немає!

Він нічого не розуміє. Дивиться на службовця, що кинув йому в обличчя ці слова. Оглядається на вагітну жінку, яка стоїть одразу ж за ним. Озирається на решту людей у черзі.

Вівторок, двадцять п’яте травня. Паспортний відділ.

— Вам паспорта немає! — вдруге гукає до нього службовець. — Немає і не буде!.. До того я ось бачу, тут зазначено, що вам слід негайно з’явитися — підкреслюю: негайно! — до УДЕГ.

Його ніби струмом пронизало. Він остовпів. Вагітна жінка злякано глянула на нього. Її очі, каламутні від вагітності, стали ще каламутніші. Помітивши це, він стривожився за неї й подумав: «Ще скине тут, чого доброго!»

А тим часом уся черга розглядає його. Німо, але промовисто.

— Вас позначили хрестиком, пане! — провадить службовець. — УДЕГ поставив хрестик, розумієте? У списку, який ми щодня по обіді надсилаємо до УДЕГ на контроль, проти вашого імені поставлено хрестик. А це означає…

У нього все пливе перед очима. А службовець, зловтішно усміхаючись, шпигає його з садистським завзяттям:

— Я ж вам сказав, пане: ви повинні негайно з’явитися до УДЕГ. То чого ви ще хочете? Може, вам розшифрувати це скорочення? УДЕГ — це Управління дезинфекції емоцій у громадян.


Вівторок, двадцять п’яте травня. Ніч. Його кімната.

Пополудні він усе анулював. Квиток на літак, бр?ню в готелях… У барі він трохи оговтався і, виснажений морально й фізично, зателефонував до туристичного бюро й сказав, що відмовляється від його послуг.

— Дуже шкода, але з незалежних від мене причин… З незалежних від мене причин я не можу вирушити завтра. Тобто ні завтра, ні позавтра, ні будь-коли… Прошу вас, анулюйте квиток, анулюйте все.

— Ну що ж! — відповів службовець. — Коли ви так бажаєте, ми не заперечуємо… Але що сталося?

Він хвильку помовчав, потім сказав:

— Сталося так, що я не маю паспорта. Мені заборонено мати паспорт.

І коли б службовець не урвав розмову, кинувши трубку, він додав би приблизно таке:

«Я не маю права мати паспорта, бо УДЕГ визнав мене за небезпечного елемента!»

Ці слова — небезпечний елемент — він побачив уранці. Написані великими літерами, жовтим фломастером. На його справі в УДЕГ. Хто б міг подумати, що там є його справа! Його особова справа.

Вийшовши з паспортного відділу, він заходився ловити таксі. Одинадцятиповерхова будівля УДЕГ стоїть у протилежному кінці міста. Вільного таксі знайти не вдалося.

Його охопила тривога. Недарма ж таки на нього дивилися з острахом, з підозрою всі, хто стояв у черзі за паспортами, — і ота вагітна жінка, й решта. Вони раптом побачили в ньому одного з тих, кого взяла на око Система. Всюдисуща Система, повз чию увагу не проходить ніхто й ніщо. Вже багато років минуло відтоді, як вона захопила владу, утвердила своє правління і, сама назвавши себе Системою, взяла все під свій контроль. Вона розгорнула широку мережу надтаємних служб, розплодила цілу армаду агентів, що невтомно стежать, доносять, наставляють пастки. А на самісінькій вершині піраміди таємних служб височить лиховісне УДЕГ.

Будівля УДЕГ, перший поверх, щось на зразок холу у фешенебельному готелі. Тут йому сказали піднятися в дев’ятсот першу кімнату, дев’ятий поверх.

На дверях дев’ятсот першої дві металеві таблички. Одна: «Заступник начальника інспекції емоційних відхилень і емоційної неспроможності». Друга: «Черговий інспектор».


Понад дві години він вистояв у коридорі, чекаючи своєї черги. Коридор темний. Чомусь пахло корицею. Черга була довга, всі в дев’ятсот першу. Чекали мовчки.

— Навіщо вам потрібен паспорт? — запитав його черговий інспектор. У кімнаті він був сам.

— Навіщо? Мені захотілося помандрувати по світу. Тут немає нічого дивного, погодьтеся.

Він стояв перед черговим інспектором; у животі знову занило — хоч би склянку холодної води!.. А тим часом інспектор, такий собі нічим не примітний тип років тридцяти п’яти, знічев’я креслив чорним олівцем у записнику, що лежав перед ним, якісь лінії й одразу стирав їх гумкою. Нарешті, не підводячи голови від записника й не перестаючи креслити та стирати, інспектор озвався:

— Нічого дивного, згоден з вами. Але так само нічого дивного немає в тому, що вам не дозволено мати паспорта.

— А чи міг би я… чи міг би я… Що, власне, сталося?

— Сталося те, що вас охарактеризовано як небезпечний елемент, — відповів чоловічок-гумка. — Будь ласка, ось ваша справа, особова справа, яку заведено на вас в УДЕГ. Я

1 ... 65 66 67 ... 232
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фантастика Всесвіту. Випуск 3», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фантастика Всесвіту. Випуск 3"