Читати книгу - "Загибель Уранії, Микола Олександрович Дашкієв"

Таке ж бажання світиться і в очах Мей.

— Все папери й папери… — наморщуючи лоба, вона згребла аркуші в купку і ткнула туди свого носа. — Фу, невже у вас немає радників, ясновельможний?

— Не треба, Мей! — Кейз-Ол забрав у неї папери, закрив долонею. — Тут нема нічого цікавого.

— О, коли так, я мушу прочитати все. Від першого до останнього рядка!

— Не можна.

— А я хочу!

— Ні!

— Ні?! Я ображусь, ясновельможний!

— Мей, це — справа не вашого розуму!

Примружились очі, метнули сині блискавки. Зсунулися брівки, і між них лягла вперта вертикальна риса. В голосі, який щойно бринів кришталевим дзвіночком, почулося зовсім інше, схоже на посвист кулі.

— Ясновельможний, якщо не помиляюсь, обіцяв одружитись із жінкою, яка виявиться розумнішою за нього?.. Я не претендую на такий розум і ще не стала дружиною ясновельможного. Але коли він хоче зробити з мене ляльку, хай вважає, що шлюбний контракт розірвано!

Сказала, окрутнулась та й пішла.

Нічого не відповів їй Кейз-Ол, тільки насупився і взявся до вечері.

Не вперше доводиться Айтові спостерігати такі сцени, але досі Мей була стриманішою. Зараз вона зважилася на далеко більше — і Кейз-Ол не вибухнув гнівом, проковтнув образу.

«Підтоптався старий, підтоптався!» — глузливо думає Айт.

Справді, протягом останніх декад здоров'я Кейз-Ола почало підупадати. Все життя, починаючи з дитинства, він дотримувався суворого режиму і ніколи не реагував на жіночі примхи. І ось тепер поламалося все. Це вже підходить старість.

Видно, що Кейз-Ол ось-ось визнає себе переможеним. Його рука вже тягнеться, щоб ввімкнути екран, покликати наречену. Але в цю мить лунає тихий мелодійний гудок, спалахує світна табличка: «Шеф поліції». І Кейз-Ол враз дивно змінюється. Він випростується, в його очах спалахують злі вогники: якщо хтось наважився потурбувати серед ночі самого містера Кейз-Ола — значить, сталося щось надзвичайно прикре, дуже несподіване.

Псойс мусить знати, що в таких випадках його присутність зайва. Він прямує до дверей, але так повільно, щоб почути бодай слово. І те, що він чує, аж обсипає його спину морозом, змушує серце витанцьовувати радісний і тривожний танець. Шеф поліції, затинаючись від страху, повідомляє, що його агенти затримали невідомого, в якого виявлено п'ятнадцять котушок магнітофонного запису Наради наймудріших. О сімдесятій годині над Дайлерстоуном промчав літак, який скинув кільканадцять тисяч листівок з скороченою стенограмою тієї ж Наради. Щойно одержано свіжий номер «Полум'я», цілком присвячений Нараді. Група якихось озброєних людей захопила телецентр «Ньюзлейн компані» і, відбиваючи атаки поліції, зараз веде передачу знову ж таки про Нараду.

Затримуватись далі небезпечно. Айт тихенько причиняє двері і зовсім не по-старечому швидко й енергійно іде коридором.

Ось і почалося те, про що тільки мріялось. Почалося так несподівано, так раптово, що аж не віриться.

Куди ж поткнеться Кейз-Ол? Як буде викручуватись хитрий, хижий лис?

Але трильйонер не тільки не розгубився — він намагається використати ситуацію на свою користь. Холодний голос чітко карбує слова:

— …Вимкнути струм у телецентрі, а якщо не можна, то в усьому районі!.. Негайно надрукувати мільйон листівок з підписом: «Центральний Комітет Комуністичної партії Монії». Зміст: заклик до загального збройного повстання; лозунги — експропріація всієї — підкресліть: усієї — приватної власності, заборона церкви, переслідування тих, що працювали на Кейз-Ола… Набрати й надрукувати сто тисяч екземплярів «Полум'я» з аналогічним текстом. Усе це скинути вранці з літаків.

Лише нечисленні одинаки підуть за фальшивими гаслами. Спровоковане Кейз-Олом збройне повстання буде придушено. А тоді розпочне свою роботу агітаційний апарат. Комуністів обвинуватять у фальсифікації, на них звалять вину за людські жертви. Хто згадає тоді про якісь там котушки з записом Наради?

— Поліцію і військо привести до стану бойової готовності. Намагайтесь не стріляти першими, зробіть так, щоб стріляли бунтівники. А тоді знищуйте все!

— Буде виконано, ясновельможний!

Клацнув вимикач, погас екран. Кейз-Ол підвів голову, подивився на Мей, яка, стривожена подією, знову примчала в його кабінет, і сказав глузливо, з викликом:

— Ну?

— Пробачте, ясновельможний! — Мей підійшла до нього, притулилася до щоки. — Я визнаю свою провину. Але визнайте і ви: не годиться принижувати гідність жінки… — Вона помовчала трохи і сказала вже іншим тоном, стурбованим, діловим: — Мене дуже непокоїть ця історія, ясновельможний! Ви запропонували геніальний план контрнаступу. Але чи не буде цього замало?.. Дозвольте мені висловити пропозицію, ясновельможний! А що коли б сенат видав закон про заборону атомної зброї?.. Комуністи добиваються його шістнадцять років. Вони грають на цьому, підбурюють усіх. Тож хай дістануть папірець… Ви мене зрозуміли, ясновельможний?

Кейз-Ол дивився на неї мовчки, вражено. Якщо він сам щойно наказав здійснити справді грандіозну за своїми масштабами провокацію, то його наречена пішла далі!

Законопроект про заборону атомної зброї!.. Гм… Навіть у нього, людини, що не гребувала ніякими засобами для досягнення мети, не вистачило нахабства вдатися до такого обману. А це ж справді слушна ідея! Треба тільки обумовити в законі, що Монія має право використати атомну зброю тоді, коли зазнає атомного нападу з боку ворога. Такий «напад» при потребі можна інспірувати дуже легко.

Він уже погодився з сміливою пропозицією своєї нареченої, але, недовірливий і обережний, ще зволікав, обмірковував, чи немає в такому маневрі якоїсь прихованої небезпеки.

— Ну, що ж, Мей… Може, так і доведеться зробити. Побачимо, як підуть справи.

Радісно спалахнули очі дівчини. Хай містер Кейз-Ол видає закон, сподіваючись порушити його в ту мить, коли план «Блискавка» вступить у дію. Зробити це далеко складніше, ніж він думає: війну не почнеш без людей, а кожна людина, незалежно від своїх політичних переконань, хоче жити. Тільки б Кейз-Ол не передумав!

Ця ніч була для Айта дуже тривожною. Він сподівався, що