Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Колишній, Ульяна Соболева 📚 - Українською

Читати книгу - "Колишній, Ульяна Соболева"

1 729
0
24.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Колишній" автора Ульяна Соболева. Жанр книги: 💙 Еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 65 66 67 ... 83
Перейти на сторінку:

Тимофєєв стиснув кулак.

- І ти теж, – додав. Але якось безрадісно.

- Ти погрожував Ніці, сволото? Що саме ти змушував її робити?

- Так усього-на-всього код від сейфа Коршунова дістати. Нічого серйозного, просто пару разів перепихон...

- Заткнися! Ще одне слово - і зуби виб'ю! Чим ти їй пригрозив?

- Дітьми! - пробурмотів Славко і швидко заморгав, чекаючи удару.

- Скотиняка! - Андрій знову звів курок

- Асланов, не треба! Ти ж обіцяв! Я прошу тебе! Ти словооо дав, я все розповів! – Тимофєєв розплакався і скривився.

 

- Живи, тварюко  Тебе твої дружки і без мене пришиють.

 Андрій схопив куртку і пішов до дверей.

 - Гей!  Розв'яжи мене ?!

 - Твої прийдуть і розв'яжуть.  До речі, Тимофєєв, не будь жаднюкою і купи нормальний телефон, тоді нічим буде тебе до стільця прив'язувати.  Успіхів!

 - Андрііію, розв'яжи!  Умоляюююю!

 У відповідь двері з гуркотом зачинилися.  Славік уголос заридав від безсилля.

 

***

«Чорт, Ніко, якого хрена ти не відповідаєш? Якого хрена мовчиш?»

Андрій майже годину тому повернувся у свою квартиру і тепер нервово ходив по кімнаті. Задзвонив телефон, і він тут же відповів.

- Так!

- Асланов?! Тебе де чорти носять? Де ти лазиш?

- Володимире Олександровичу, вибачте. Друга з армії зустрів. Прокутили з ним півдня.

- Я просто хвилювався, ти на дзвінки не відповідав. Кирило тобі сто разів дзвонив. Ось уже мене підключив.

- Спасибі. Зі мною все в порядку. Ви вже приїхали?

- Так, тільки приземлилися.

- Може, і я вас вилікую?!

- Ні. Ти мені потрібен. Доглядай за Веронікою і за будинком. Чуєш, мені ця жінка дорога, щоб жоден волосок з її голови не впав, поки мене немає.

- Не хвилюйтеся.

Люто шпурнувши стільниковий на підлогу, Андрій вилаявся матом.

- Я й без тебе за нею догляну!

Асланов відкрив папку і почав гортати інформацію, зібрану Корецьким. Потім узяв диктофон, відмотав на початок останній запис і включив...

... Сьогодні я дивився за тобою з машини. Бігаєш. Метушишся. Тобі страшно. Усі ви як мурашки, а я Бог. Ні, ви мої шахові фігурки, робите ті ходи, які я хочу. Я думав - ТИ моя королева. Не захотіла. Скільки зневаги було в погляді, коли відмовила. Подивилася, як на комаху. Чим я гірше за твого паршивого Асланова? Я не такий сильний? Я не жорстокий? Я не можу тебе трахнути на капоті автомобіля, як це зробив би він? Тааак, я бачив вас. З вечірки їхали, я простежив і бачив, як він тебе на машині дер. Сукааа ти. Чому йому, а не мені? Асланов не любить тебе так, як я. Він ніколи не любив. Кинув. Не розібрався. Хоч би трохи засумнівався. Та тільки мені на руку. Пішов сам до пекла. Я своє завдання виконав якомога краще. А ти, сучко проклята, мене не захотіла. Я тобі гроші, тварь, жрачку, а тиииии, ууу, ненавиджу....Усе за ним плакала. Він забув про тебе! Як приїхав, баб тут же зняв. Не захотіла зі мною – будеш з Коршщуновим,  усе одно в нього ні чорта не стоїть. Я потім тобі знову соплі підітру. А заартачишся, здам твоїх виблядків Одноокому. Ми вже зовсііім скоро по-іншому поговоримо. Коршунова з Аслановим приберемо, і я залишусь з тобою один на один. Тоді ти вже не посміє мені відмовити. Тільки б Коршунов або Асланов не нарили інформацію раніше, ніж я їх знищу... Мені не потрібно, щоб їх таємниця спливла саме зараз... Скоро ми пограємося. Дуже скоро!....

Андрій поклав диктофон на стіл... повільно перемотав плівку назад і ще раз прослухав. Це був останній запис. Де зараз цей хреновий психопат, зрадник? Де зараз цей хворий ушльопок?

Про які ще таємниці він говорить? Що ще може приховувати Коршунов? І чому це стосується і Андрія теж?

Андрій взявся за папку зі своїм ім'ям, як раптом задзвонив мобільний.

- Так!  - гаркнув Асланов, бачачи, що дзвонить Кирило.

 - Асланов, тут дівка господаря прийшла.  Каже, що забула косметичку вчора в кімнаті Коршунова.  Що робити?  Пустити?

«Ніко, якого біса ти там робиш? Чортове дівчисько, задумала розкрити сейф? По-моєму, пора їй про все дізнатися. Я не можу постійно стирати плівку. Коли-небудь це помітять! Ідіоткааа!!

 - Пропусти її, а я зараз приїду.  Коршунова пам'ятаєш.  Що сказав - щоб з нею, як з господинею.

{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 65 66 67 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Колишній, Ульяна Соболева», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Колишній, Ульяна Соболева"