Читати книгу - "Колишній, Ульяна Соболева"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Тимофєєв стиснув кулак.
- І ти теж, – додав. Але якось безрадісно.
- Ти погрожував Ніці, сволото? Що саме ти змушував її робити?
- Так усього-на-всього код від сейфа Коршунова дістати. Нічого серйозного, просто пару разів перепихон...
- Заткнися! Ще одне слово - і зуби виб'ю! Чим ти їй пригрозив?
- Дітьми! - пробурмотів Славко і швидко заморгав, чекаючи удару.
- Скотиняка! - Андрій знову звів курок
- Асланов, не треба! Ти ж обіцяв! Я прошу тебе! Ти словооо дав, я все розповів! – Тимофєєв розплакався і скривився.
- Живи, тварюко Тебе твої дружки і без мене пришиють.
Андрій схопив куртку і пішов до дверей.
- Гей! Розв'яжи мене ?!
- Твої прийдуть і розв'яжуть. До речі, Тимофєєв, не будь жаднюкою і купи нормальний телефон, тоді нічим буде тебе до стільця прив'язувати. Успіхів!
- Андрііію, розв'яжи! Умоляюююю!
У відповідь двері з гуркотом зачинилися. Славік уголос заридав від безсилля.
***
«Чорт, Ніко, якого хрена ти не відповідаєш? Якого хрена мовчиш?»
Андрій майже годину тому повернувся у свою квартиру і тепер нервово ходив по кімнаті. Задзвонив телефон, і він тут же відповів.
- Так!
- Асланов?! Тебе де чорти носять? Де ти лазиш?
- Володимире Олександровичу, вибачте. Друга з армії зустрів. Прокутили з ним півдня.
- Я просто хвилювався, ти на дзвінки не відповідав. Кирило тобі сто разів дзвонив. Ось уже мене підключив.
- Спасибі. Зі мною все в порядку. Ви вже приїхали?
- Так, тільки приземлилися.
- Може, і я вас вилікую?!
- Ні. Ти мені потрібен. Доглядай за Веронікою і за будинком. Чуєш, мені ця жінка дорога, щоб жоден волосок з її голови не впав, поки мене немає.
- Не хвилюйтеся.
Люто шпурнувши стільниковий на підлогу, Андрій вилаявся матом.
- Я й без тебе за нею догляну!
Асланов відкрив папку і почав гортати інформацію, зібрану Корецьким. Потім узяв диктофон, відмотав на початок останній запис і включив...
... Сьогодні я дивився за тобою з машини. Бігаєш. Метушишся. Тобі страшно. Усі ви як мурашки, а я Бог. Ні, ви мої шахові фігурки, робите ті ходи, які я хочу. Я думав - ТИ моя королева. Не захотіла. Скільки зневаги було в погляді, коли відмовила. Подивилася, як на комаху. Чим я гірше за твого паршивого Асланова? Я не такий сильний? Я не жорстокий? Я не можу тебе трахнути на капоті автомобіля, як це зробив би він? Тааак, я бачив вас. З вечірки їхали, я простежив і бачив, як він тебе на машині дер. Сукааа ти. Чому йому, а не мені? Асланов не любить тебе так, як я. Він ніколи не любив. Кинув. Не розібрався. Хоч би трохи засумнівався. Та тільки мені на руку. Пішов сам до пекла. Я своє завдання виконав якомога краще. А ти, сучко проклята, мене не захотіла. Я тобі гроші, тварь, жрачку, а тиииии, ууу, ненавиджу....Усе за ним плакала. Він забув про тебе! Як приїхав, баб тут же зняв. Не захотіла зі мною – будеш з Коршщуновим, усе одно в нього ні чорта не стоїть. Я потім тобі знову соплі підітру. А заартачишся, здам твоїх виблядків Одноокому. Ми вже зовсііім скоро по-іншому поговоримо. Коршунова з Аслановим приберемо, і я залишусь з тобою один на один. Тоді ти вже не посміє мені відмовити. Тільки б Коршунов або Асланов не нарили інформацію раніше, ніж я їх знищу... Мені не потрібно, щоб їх таємниця спливла саме зараз... Скоро ми пограємося. Дуже скоро!....
Андрій поклав диктофон на стіл... повільно перемотав плівку назад і ще раз прослухав. Це був останній запис. Де зараз цей хреновий психопат, зрадник? Де зараз цей хворий ушльопок?
Про які ще таємниці він говорить? Що ще може приховувати Коршунов? І чому це стосується і Андрія теж?
Андрій взявся за папку зі своїм ім'ям, як раптом задзвонив мобільний.
- Так! - гаркнув Асланов, бачачи, що дзвонить Кирило.
- Асланов, тут дівка господаря прийшла. Каже, що забула косметичку вчора в кімнаті Коршунова. Що робити? Пустити?
«Ніко, якого біса ти там робиш? Чортове дівчисько, задумала розкрити сейф? По-моєму, пора їй про все дізнатися. Я не можу постійно стирати плівку. Коли-небудь це помітять! Ідіоткааа!!
- Пропусти її, а я зараз приїду. Коршунова пам'ятаєш. Що сказав - щоб з нею, як з господинею.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Колишній, Ульяна Соболева», після закриття браузера.