Читати книгу - "На межі бажання, Адалін Черно"

— Мені здається, що я сплю, — несподівано зізнається вона. — І що коли я прокинусь, усе буде як і раніше.

— Отже, я не дозволю тобі прокинутися.

Вона усміхається та притискається до мене сильніше, а за кілька хвилин я чую її спокійне розмірене дихання. Я й сам майже засинаю, але в цю мить вібрує годинник на моїй руці. Я тихо встаю, виходжу у вітальню. Дзвонив батько. Я його набираю, хоч і бажання розмовляти з ним немає. Час пізній, і якщо вже він зволив мені зателефонувати так пізно, отже, на те є причина.

— Слухаю, — кидаю без привітань.

— Ти куди вляпався? — питає він відразу. — Матір твоя дзвонила, з порога мені розповідає, що менти приходили. Каже, сина шукали. Побив він когось до півсмерті. Якого хріна відбувається?

— До півсмерті? — усміхаюся. — Я хотів, щоб він здох.

— Ти що мелеш, щеня? Кого ти побив? Ти розумієш, що тобі тепер колонія світить?

— Ну ось і напряжеш свої зв’язки, татусю, — кидаю у відповідь. — Якщо тобі так цікаво, той виродок побив мою жінку. Пам’ятається, ти вчинив так само, щоправда, не заради мами.

Між нами повисає незручна пауза. Я все ще ненавиджу його, а він усе ще вдає, що любить мене.

— Розкажеш що за жінка і… подробиці?

— Він її чоловік, — тисну плечима і, підкурюючи сигарету тремтячими пальцями, виходжу на балкон. — Законний чоловік.

— Твою маму, Руслане, — стогне батько. — Ти із заміжньою сплутався?

Я засміявся, випускаючи з рота сизий дим. Батько пішов від матері до коханки, яку випадково зустрів на вулиці та врятував від двох виродків. Вона віддячила йому широким жестом — розсунула ноги. Років зо три батько обманював матір, а потім вона дізналася й вони розлучилися. Звісна річ, я дізнався про це не відразу, а коли дізнався, його роль у моєму житті стала настільки мізерною, що я частіше доїв його на бабки, ніж відчував потребу в його порадах. Втім, я й зараз не відчуваю в них потреби.

— Ти був одружений, коли пхнув свій член в іншу бабу.

Знову пауза. Батько не любить, коли я про це згадую, тому що та шлюшка кинула його після року сімейного життя ледь не в самих трусах. Добре, що до деяких рахунків у неї не було доступу, інакше жив би татусь в картонній коробці під мостом. Він не любить, а я з задоволенням кожного разу нагадую йому. Ми один одного варті, часто говорить мама. Я схильний їй вірити.

— Я хочу, щоб ти розповів подробиці.

— Все банально, батьку, — кажу. — Він її бив, вона його боялася, а я якось вклепався в неї по вуха, дізнався, відвіз до себе. Ми живемо з нею місяць, тато. Він її знайшов, коли вона… загалом, коли вона з роботи йшла. І я не встиг приїхати. Та і знайшов я її тільки завдяки програмі, яку поставив на телефон. Він залишив їй величезний синець і струс мозку, а я мало не відправив його на той світ.

Батько слухає. І теж курить. Я не сподіваюся, що він кинеться допомагати мені. Єдине, на що я дійсно розраховую, що його бабки допоможуть отримати умовний термін. Більшого мені не потрібно.

— Загалом, тебе шукають. Сидіть із нею, не висовуйтесь, я спробую з’ясувати, що до чого. Ім’я його скажи.

— Іван Скворцов.

— Я спробую дізнатися, що до чого. Може, грошей йому дам, і він відвалить.

— Краще добий його, тату. Така мерзота не повинна ходити по землі.

— Я тебе прошу, посидьте поки, не смикайтеся нікуди.

— Я на дачі пробуду днів зо три, потім повернуся, нехай приймають, насрати. Він сяде поруч зі мною. У нас свідчення є.

— Скільки їй хоча б?

— Двадцять шість, тато, дітей немає. Вона тобі сподобається. Уже сподобалася.

Я відключаюся, більше нічого не кажучи й думаючи про те, що проблеми тільки вимальовуються, щоправда, їй про це знати поки що не обов’язково.

***

Дорогі мої, дуже дякую за підтримку, яку ви мені даруєте, мені дуже приємно))) аби не пропустити вихід моїх нових книг, натисніть на сторінці "Відстежувати автора". Підписуйтесь, та завжди будете знати про мої новини та новинки))))