Читати книгу - "Раб. Книга 1. Чужий біль, Нідейла Нельте"

Тамалія

Чому такі вечори не безкінечні?

Їдемо додому. Сидить поруч, ловлю себе на думці, що міг би й обійняти, чи що… Гарний же вечір. Схоже, навіть зумів розслабитися злегка.

Міркую про те, як добре було б зустрітися… просто, десь на якійсь планеті. Без пульта в сумочці і чіпа в голові. Тоді, милий, у тебе, напевно, відбою від дівчат не було б, цікаво, чи звернув би на мене взагалі увагу? Напевно, розпещений був би – жах. Пригадую «півня», посміхаюся. Та ні, у Антера стрижень який, якщо його навіть рабство не зломило. Мабуть, і батьки багато вклали.

Здається, я заснула після проходження стіни, тому що раптом привиділося, що ми на Амадеусі, а в мене вихідний, і ось ми повертаємося додому…

– Пані… вибачте, пані. Приїхали.

І точно, так тепло придрімалося на широкому плечі, посміхаюся. Лякаюся, зараз же біля будинку почне згадувати про свої рабські звички, а я так не хочу, щоб вечір закінчувався!

Виходжу скоріше, щоб він не встиг двері відкрити, дивиться трохи злякано, чорт з ними, з сусідами, робити їм нічого, тільки за нами стежити. Подумаєш, у мене свої звички, я, врешті-решт, не місцева...