Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Прозріння 📚 - Українською

Читати книгу - "Прозріння"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Прозріння" автора Жозе Сарамаго. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 65 66 67 ... 92
Перейти на сторінку:
перебуваємо там, де нам треба бути, на території страхового товариства, але твоє запитання свідчить не тільки про твою зухвалість, а й про твою невихованість, Можливо, я виявив зухвалість і невихованість, але я, панове, не пам’ятаю, щоб вас бачив тут раніше, Крім свого поганого виховання, ти ще й маєш погану пам’ять, мої колеги, які в нас недавно працюють, з’явилися тут уперше, але я вже тут був, а зараз відійди вбік, бо водій трохи нервує й може неумисне тебе розчавити. Вони поставили автомобіль і ввійшли до ліфта. Не подумавши про те, що він чинить необачно, агент став пояснювати, що він зовсім не нервував, що на іспитах, які він відбув, коли прийшов працювати в поліцію, його визнали чоловіком надзвичайно спокійним, але комісар різким жестом примусив його замовкнути. Та коли вони опинилися під захистом міцних стін та звуконепроникних даху й підлоги провіденційного товариства, він дав повну волю своєму гніву, Тобі не стукнуло в голову, ти, ідіоте, що в ліфті можуть бути встановлені мікрофони, Пане комісар, мені дуже прикро, я й справді про це не подумав, пробелькотів бідолаха, Завтра не виходь звідси, охоронятимеш нашу базу й використаєш вільний час, щоб написати кількасот разів, Я ідіот, Пане комісар, я вас благаю, Ну гаразд, не переживай, я знаю, що перебільшив, але той суб’єкт у гаражі роздратував мене, ми умисне не увійшли через парадний вхід, щоб ніхто нас не побачив, і от маємо, Можливо, нам слід було послати повідомлення про наше прибуття, мовив інспектор, Ні, так робити було б не варто, ніхто не повинен був знати про нас, Тепер уже пізно щось змінювати, пане комісар, але якщо наша служба має іншу базу в столиці, то, можливо, нам ліпше переселитися туди, Переселитися ми могли б, але, гадаю, не варто цього робити, Чом би не спробувати, У нас нема на це часу, й гадаю, міністерство відкине цю ідею, цю справу треба вирішити якнайшвидше, без ніякої затримки, Дозвольте мені відверто вам сказати, пане комісар, зголосився інспектор, Кажи, Боюся, ми потрапили в глухий кут і навіть гірше, в осине гніздо, Що тебе наштовхує на цю думку, Я не можу пояснити, але, якщо сказати правду, то в мене таке відчуття, ніби я сиджу на діжці з порохом і дивлюся на підпалений шнур, чекаючи, що ось-ось вона вибухне. Комісарові здалося, ніби він чує власні думки, але посада, яку він обіймав, і відповідальність його місії не дозволили йому звернути з прямої дороги обов’язку, Я з тобою не згоден, сказав він, і на цьому їхня розмова закінчилася.

Тепер вони сиділи за столом, де сьогодні вранці поснідали, з розкритими записниками, готуючись до мозкового штурму. Починай ти, сказав комісар, звертаючись до агента, Коли я увійшов у дім, сказав той, то відразу зрозумів, що ніхто не попередив жінку, Звісно, ніхто її не міг попередити, адже ми домовилися, що всі троє увійдемо водночас, о пів на одинадцяту, Я трохи запізнився, було тридцять сім хвилин на одинадцяту, коли я постукав у двері, зізнався агент, Це вже не має ваги, продовжуй, не гаймо часу, Мене запросили увійти, запитали, чи можуть мені запропонувати каву, я відповів ствердно, здавалося, я просто завітав до них у гості, потім сказав, що мені доручено розслідувати те, що відбулося чотири роки тому в психіатричній лікарні, але потім подумав, що краще поки що не згадувати про вбивство того сліпого, тому вирішив перевести розмову на обставини, за яких виникла пожежа, вона здивувалася, що через чотири роки ми повертаємося до подій, про які всі люди хотіли б забути, і я їй відповів, що тепер вирішили записати якнайбільшу кількість даних, бо тижні, протягом яких це відбувалося, не можна залишити білою плямою в історії країни, але вона, тобто господиня, виявилася зовсім не дурною і привернула мою увагу до несумісності, вона застосувала слово саме несумісність, між ситуацією, в якій ми нині перебуваємо, в ізольованому місті, на яке накинули стан облоги через голосування порожніми бюлетенями, й тим, що комусь раптом захотілося з’ясувати, що відбувалося під час епідемії білої сліпоти, я мушу зізнатися, пане комісар, що в першу мить я геть розгубився й не знав, що їй відповісти, потім, зрештою, вигадав пояснення і сказав, що рішення про збір даних було ухвалено ще до голосування чистими бюлетенями, але затрималося через бюрократичні проблеми, й лише тепер стало можливим розпочати його, тоді вона сказала, що причини виникнення пожежі їй невідомі, зрештою, вона могла спалахнути й раніше, тоді я запитав у неї, як їй пощастило врятуватися, й вона стала розповідати мені про дружину лікаря, всіляко її вихваляючи, назвавши її людиною, якої вона більше ніколи не зустрічала у своєму житті, незвичайною в усьому, вона переконана, що якби не та жінка, вона тепер зі мною не розмовляла б, Вона врятувала всіх нас, і не тільки врятувала, а й опікувалася нами, годувала нас, тоді я запитав у неї, кого стосувалися ці займенники, й вона пригадала, одну за одною, всіх осіб, про яких ми вже знаємо, а наприкінець сказала, що в групі також перебував її тодішній чоловік, але про нього вона не стала розповідати, бо вони розлучилися ще три роки тому, і це все, що я зміг довідатися з того допиту, пане комісар, враження, яке я звідти виніс, було, що дружина лікаря це справжня героїня, велика душа. Комісар прикинувся, що не розчув останні слова. Це дозволило йому не докоряти агентові, що він назвав героїнею і високою душею жінку, яку вони підозрюють у найтяжчому злочині, які за нинішніх обставин могли бути скоєні проти батьківщини. Він почувався стомленим. Голос його прозвучав глухо й притишено, коли він попросив інспектора розповісти, що відбулося в помешканні, в якому жили повія та старий із чорною пов’язкою на оці, Якщо вона й була повією, то мені не здається, що вона залишилася нею досі, Чому, запитав комісар, Манери в неї не ті, не ті жести, не ті слова, не той стиль, Схоже, ти знайомий із багатьма повіями, Не думаю, пане комісар, я знаю про них дуже мало, трохи безпосереднього досвіду й чимало уявлень, Розповідай далі, Прийняли мене чемно, але каву не запропонували, Вони одружені, Якийсь союз між ними існує, А старий, яким він тобі здався, Він старий, і цим усе сказано, Тут ти помиляєшся, старі можуть багато чого тобі сказати, але їх не розпитують, то вони й мовчать, Ну цей якраз не

1 ... 65 66 67 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Прозріння», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Прозріння"