Читати книгу - "Житія Святих - Жовтень, Данило Туптало"

піти поклонитися святому. І раптово язик його німотою зв'язався. Він-бо, пізнавши причину німоти своєї, адже поганьбив преподобного, пішов швидко до ковчега його і, припавши, обцілував його, просячи прощення. Угодник же Божий святий Іван скоро почув архієпископа і в тому ж часі розв'язав язика його і знову дав змогу йому ясно говорити. Він-бо, цільбу діставши, із плачем повідав усім про своє прогрішення перед святим. І інші численні й преславні чуда та цільби удіяв святий в Угорській землі. Король, роздивившись усе те і подивувавшись преславним чудесам святого, більше й жахом великим був охоплений, тож прикрасив ковчега його сріблом та золотом і, обцілувавши мощі його, з великою честю знову в Средець послав. Отож на місце у своїй святій церкві покладений був у літо 6605 (1097).

Небагато часу проминуло, доброзволив Бог оновити болгарську владу, що занепала через грецьке насилля, і піднісся ріг Болгарського царства через христолюбного царя Івана Асана; той на початку царювання свого оновив і утвердив упалі міста болгарські, ходив із воїнством, покоряючи краї й приймаючи міста. Дійшов і до Средця і, покоривши його, побачив святого й преподобного Івана Рильського і, почувши преславне про нього, поклонився святому ковчегу його, відтак, поцілувавши пречесні мощі його, переніс славно через патріарха Василя у царське своє місто Тернов і там у збудованій йому церкві поклав, славлячи Бога в Тройці єдиного, Отця, і Сина, і Святого Духа, Йому ж бо і від нас буде честь і слава навіки. Амінь.

У той-таки день святого священомученика Садота, єпископа персидського, і тих, що з ним. Страждання його шукай лютого 20-го.

Місяця жовтня в 20-ий день

Страждання святого мученика Артемія

Артеміи, Христовий мученик, родом єгиптянин, був воїном при великому царі Константині і при Константи, сині його, а при Юліяні-відступнику за Христа постраждав. Щоб ясніше збагнути його житіє та страждання, належить спершу довідатися, якого роду був Юліян і яким чином прийшов у царський сан.

Коли Диоклитіян та Максиміян Геркулій, нечестиві царі, поклали свої царські вінці, скіпетри та багряниці, — Бог так захотів, щоб Церква його свята дочасно прийняла відраду від лютого гоніння, — настали після них двоє: у країнах східних після Диоклитіяна настав Максиміян Галерій, на Заході після Максиміяна Геркулія настав Константій, названий Хлор. Цей Константій народив Константина Великого від Єлени, інших же синів народив од Теодори, що була дочкою жінки Максиміяна Геркулія. А народжені від Теодори сини такі були: перший Константій, батько Галлія та Юліяна-відступника, другий же Далматіян, а третій Аннибаль. Умираючи, Константій Хлор залишив на престолі своєму сина Константина, котрий од Єлени, цей воював супроти Максентія, брата Теодори, жінки брата свого. Був тоді при Константині Артемій-дукс воїном, хоробрий у бранях. Коли ж явилося Константану знамення святого хреста, зображеного зорями, побачив те знамення очима своїми й Артемій і утвердився у вірі у Господа нашого Ісуса Христа, і міцно силою хресною перемагав ворогів, воюючи за царя свого Константина. Коли ж помер Константан Великий у Никомидії за навітом братів своїх, які таємно дали йому смертну труту, його смерть провістила зоря, звана комета. Залишилися після нього три сини його, із них першого назвав іменем Константин, другого іменем батька свого — Константій, третьому ж ім'я було Конста. Ці ж ото брати були спадкоємцями отчого престолу і розділили царство на три частини: старший брат Константан узяв горішню Галлію, яка є за горами Альпес, острови Бритійські, Германію та Іспанію, Англію та інше; молодший же Конста взяв долішню Галлію, чи Італію, і самий Рим, також Сицилію, і Іллірик, і Африку, а середній Константій, при ньому був і святий Артемій, прийняв східні країни, і Цар-град, і Єгипет і володів аж до Персиди, але невдовзі і братні жереби в його владу перейшли, бо старший брат Константан у битві був убитий. Молодшого ж Консту Магнентій, вождь воїв його, із воїнами своїми порадившись, пана свого убив, коли той був на ловах, але і сам згодом убитий був від Константія. І володів Сходом та Заходом середній брат Константій, який залишився. В його ото царство явилося в Єрусалимі на небі знамення хреста святого пречудне і пресвітле, сяянням-бо своїм сонячну світлість перекривало. Явилось у сам празник Пентикостії о третій годині дня, був-бо хрест простертий од лобного місця аж до гори Єлеонської, про що Кирило, патріарх єрусалимський, звістив цьому царю Константно.

На початку царства свого Константій побив ворогів батька свого: убив Константія, батька Галієвого та Ліянового, брата ж Константина Великого, убив і другого брата отчого Аннибаля і юного Далматіяна, подібного до Константина Великого. Сидячи ж достатні літа на престолі батька свого, побачив, що не має по собі наслідника, бездітний-бо був та й нікого з братів не залишилося, тож урадив собі за спільника і царству за помічника взяти когось із родичів своїх і прикликав Галлія, двадцятип'ятирічного, рідного брата Юліянового, свого ж двоюрідного, бо був сином брата його батька, його поставив собі у співправителі. Задля віри та утвердження одружив із ним сестру свою Константію і послав його на схід захищати царство від персів, був той хоробрий і у війнах щасливий. Сам же пішов на брань супроти Магнентія та Ветеріяна, їх-бо й переміг до кінця. Тоді Юліян, заздрячи брату своєму Галлію у царському сані, вдався до волхвування та всілякого бісівського вчення, відкинувся-бо таємно від Христа й приніс жертви бісам. Ховаючись зі своїм відступництвом, боявся царя Константія і брата Галлія, щоб не довідалися про безчестя його і не був од них скараний; тож називався тільки іменем християнським, а весь був бісівський, бісам-бо віддавався, щоб із їхньою допомогою зміг стати царем. Галлій же, брат його, узявши владу на Сході, вознісся серцем і захотів вийти на вищий ступінь царства. І вже не покорявся своєму добродійникові Конс-тантію, але й зле про нього намишляв і деяких вельмож, що не прихилилися до нього, повелів, прив'язавши до ніг кінських, волочити, і так люто погубив їх. Почув те Константій, послав вірних друзів своїх до нього, щоб відібрати царство. Вони ж, знайшовши його в Істрії, біля міста Полля, там і вбили його. Почув Константій про Галлієву смерть, вельми пожалів за ним, не велів-бо вбивати його, а тільки відібрати владу царську. І прикликав із Іонії у Медіолан брата його Юліяна, котрий мав двадцять і дев'ять років, і приєднав до царювання свого замість Галлія, і сестру свою Єлену з ним одружив. Доручив йому на збереження західні