Читати книгу - "Житія Святих - Жовтень, Данило Туптало"

Почувши ж від одного єпископа, що тіла Христових апостолів Андрія та Луки поховано є в Ахаії (Андрія в Патрах, Луки в Тивії Біотійській), покликав достохвального Артемія і послав його взяти святі мощі та й перенести в Царгород. Пішов Артемій за повелінням царевим, приніс із великою честю мощі святих у царське місто, і сам від царя більшої честі сподівався, як достойний: дано було йому єгипетське начальство. І жив боговгідно, володіючи єгипетськими краями і розширюючи честь та славу імені Христового, численні ідоли скинувши та побивши.

Невдовзі помер цар Константій, син Константина Великого, і взяв владу всього царства на Заході та на Сході Юліян, беззаконний відступник, котрий, узявши царство, явно відкинувся від Господа нашого Ісуса Христа і вклонився перед усіма ідолами. Послав же по всіх краях своєї області, східних та західних, щоб тії храми, які в часи Константина Великого відняли християни від еллінів і на свої церкви освятили, то щоб ті церкви знову перетворені були в ідольські храми і щоб були поставлені в них кумири і здійснювалися погані жертви. І завів той поганий цар знову еллінське багатобожжя, що впало при святому царі Константані (Великому), християн же вельми утискав, сильно гонячи Христову церкву, мучачи та вбиваючи вірних і розграбляючи маєтки їхні й огуджуючи словами та письменами своїми ім'я Ісуса Христа.

Той беззаконний цар кістки святого пророка Єлисея і мощі святого Івана Хрестителя (окрім чесної його голови й правої руки), які лежали в Севастії, що давніше була Самарія, взявши з ковчега, змішав із кістками безсловесних тварин та й нечестивих людей, спалив, а порох у повітрі розвіяв. Одначе християни попіл той і кістки, що залишилися після вогню, зібрали і чесно зберегли. Свята ж голова Предтечі в іншому місці десь була Богом прихована, а права рука його ще раніше святим апостолом Лукою була перенесена в Антіохію, про що січня місяця на сьомий день згадується. Той-таки всепоганий цар Юліян, узявши Спасове вирізьблене подіб'я, те, що в Паніаді було владнане від кровоточивої жони, яка зцілилася, торкнувшись краю риз Христових і на видному місті було поставлене, а під ним росло зілля, яке зцілювало недуги, то це подіб'я Христове беззаконний Юліян скинув і, за ноги шнуром зачепивши, повелів волочити по торжиську, доки помалу, дроблячись, не знищене було все, тільки голову один із вірних вкрав та й зберіг. На тому місці злочестивий цар повелів поставити свого образа, якого побито було, бо з виші грім та блискавка на нього вдарили.

Зібрав-бо беззаконний силу велику і захотів іти на персів, і прийшов до Антіохії, гонячи, за звичаєм своїм, Христову Церкву і вбиваючи вірних. І приведено було до нього двох антиохійських пресвітерів — Євгенія та Макарія, вправних у всіх писаннях, із ними довго дискутував Юліян про богів своїх від еллінських писань, але не переміг вуст богомовних, — їм-бо дано було премудрість, якій не зміг противитись ані відповідати, а противлячись їм, більше й сам був словом переможений, посоромлений і в злочесті викритий. Не терплячи ганьби своєї, повелів святих, оголивши, бити нещадно, і нанесено було Євгенію п'ятсот ран, а Макарію без числа.

Коли мучили немилосердно святих, трапилося при тому бути Артемію Великому, старому воїну і чесному князю, й августалію над єгипетськими краями, що його поставив цар Константій. Почувши, що зацарював Юліян і йде на Перську війну, від нього й писання дістав із повелінням, щоб з усім воїнством прийти в Антіохію; прийшов із воями своїми за повелінням його і належну йому честь із дарами віддав. Був поруч біля царя у той час, коли святі сповідники Євгеній та Макарій мучені були. Дивлячись на муки святих і слухаючи огуду на Господа Ісуса Христа, які виходили із поганих вуст богоненависного царя, наповнився ревності і, приступивши до царя, сказав: "Через віщо, о царю, ти не по-людському мучиш неповинних і Богові освячених мужів та й примушуєш їх відступити від православної віри? Знай, що й ти того єства є, хоча й царем настановив тебе Бог, однак подобопристрастний чоловік ти є, і, гадаю, що началозлобний змій-диявол, як колись на Иова випросив Бога, щоб навести напасті, і прийняв їх, так і тебе на нас узяв і навів на голову нашу, щоб тобою знищити Христову пшеницю і посіяти кукіль свій. Але марнотні є його починання і немічна є його сила; від-коли-бо прийшов Христос і поставлено хреста, і був піднесений на ньому Господь, упала бісівська гординя і попрана була його кріпкість. Не зваблюйся-бо, царю, і не віддавайся бісам, гонячи богохранимий рід християнський, знай-бо, що Христова міцність та сила непереможна й нездоланна є".

Юліян, це почувши, запалав, як вогонь, ярістю і великим голосом заволав: "Хто і звідки є цей нечестивий, що зашумів на нас дерзновенно і прийшов злословити у лице нам?" Відповіли наближені: "Князь це александрійський, владико". Цар же рече: "Чи не є це Артемій мерзотний, що влаштував смерть брату моєму Галлу?" Відказали наближені: "Так, державний царю, він це є". Мовив цар: "Маю віддати подяку безсмертним богам, а передусім дафнійському Аполлону, що мені цього ворога самоприйшлого і самоявленого до рук дав. Нехай цей всепоганець скине сан і хай пояс буде віднятий мерзотнику, і нехай прийме кару нині за безсоромне дерзновення. Завтра на бажання богів нанесу на нього суд за убиття брата мого і помщуся на ньому за кров неповинну і не однією тільки погублю смертю, але тьмами: не простого-бо чоловіка, але царського кров пролив". Коли цар прорік таке до еллінського люду, який там стояв, то схопили Артемія зброєносці і, сановного пояса забравши і стягши одяг, голого поставили. І відданий був святий у руки катів, які руки й ноги йому зв'язали, розтягли начетверо й били воловими жилами по хребті і по череві стільки, що змінилося біля нього чотири по двоє, і можна було бачити дивне його і нелюдське терпіння, бо ніби нечутливий став: не випустив голосу, ані застогнав, не рухнувся й тілом, ані іншого чогось не виказав такого, як буває, коли люди приймають рани. Земля кров'ю його напоїлася, він-бо незмінний пробував, що всім і самому нечестивому Юліяну напрочуд було. Відтак повелів перестати бити і відвести його до темниці, і поведений був святий Артемій із святими мучениками Євгенієм та Макарієм. І, йдучи, страстотерпці співали:

Бо ти, Боже, нас випробував,

Ти нас перетопив, як срібло перетоплюється,

Ти ввів нас у сіть,

Поклав ти скорботи на хребті