Читати книгу - "Пастка для Бродського, Джулія Ромуш"

****************************************************************************

Ось уже третій день як Вадима немає в місті.  Мені сумно і нудно. Постійно думаю про ті його слова - "Люблю тебе, малятко".  Це було сказано в пориві пристрасті чи він реально так думає?  Я вже майже закінчила малювати свою колекцію, Наталя схвалює всі мої роботи, половина вже пошита.  Ми повільно, але йдемо в правильному напрямку. Виставка вже не за горами.  Вдома я теж потроху займаюся шиттям, бо хоч якось потрібно відриватися  від думок про Вадима. 

Я вже намагалася заповнити свою голову і серіалами, і шоу.  Але почавши дивитися шоу, де п'ятнадцять дівчат змагаються за одного хлопця, мені стало якось ніяково.  Просто нереально, вони всі живуть в одному будинку, і кожна по черзі ходить з ним на побачення, а потім вони всі збираються у великій кімнаті, всі ці жінки та обговорюють кого і куди він поцілував, як довго все це було. Господи, невже жінки добровільно йдуть на таке???  А найцікавіше те, що він там і трахався з деякими, а потім баба йому пред'являє претензії та в кінці тижня він її виганяє з проєкту, сказавши, що вони не підходять одне одному.  

Який жах! Не уявляю, щоб Вадим спав з якоюсь бабою, а потім я така приходжу ввечері до неї, роблю нам чай і питаю: "Ну як, добре він тобі сьогодні вставив? Як довго? Чи не схибив мій малюк?" Фу, чорт!

Вадим постійно в моїй голові, в моїх думках, в телефоні.  Ми листуємося постійно - всякі дурниці, смайлики, секс телефоном.  Він обіцяє розірвати мене, коли приїде, а я кажу йому, що якщо він не зупиниться мені погрожувати, то я просто не відкрию йому двері, а закрию їх на всі замки. Він каже, що підірве їх і відвезе мене якомога далі. 

Я відписую йому, що живою не здамся і буду захищати свою честь, на що він відповідає, що сам готовий її захищати.  Розповідає про свою філію, що там знову проблема з людиною, яку посадили на місце попереднього керівника.  Що у нього не вистачає авторитету над підопічними, і показати їм хто тут  головний. Вадим знову в пошуках заступника. 

Читаючи його милі та дурні повідомлення, я постійно посміхаюся.  Щоранку прокидаюся з побажаннями гарного робочого дня від нього, і він постійно пише, щоб я поїла та не спалила квартиру.  Щоночі бажає мені пристрасної гарячої ночі, оскільки прийде до мене в сон і буде мене там катувати.  І кожен раз виконує свою обіцянку. 

На роботі справи теж йдуть не погано.  Хоча Наталія постійно дивиться на мене поглядом ненависті, але навіть до цього я звикла.  Лялька, яка при будь-якому зручному випадку залітає до мене в кабінет, каже тільки про те, як у них все круто і добре з Льохою.  І що мене їй послала доля, адже якби не наша зустріч, то вона б його так і не зустріла.  

Я щаслива за неї!Хоча її колишній розлучившись зі своєю "псевдо племінницею" хотів було повернутися до неї, але Льоха дуже швидко пояснив гівнюку що і до чого.  І він більше не підбиває клинки до Ляльки, тільки поглядає жалісливим поглядом в їдальні на неї. 

Я вже в повну міру проводжу примірки білизни на моделях.  Не знаю чи пов'язано те з тим, що я влаштувала Вадиму скандал чи ні, але Катю зняли з цього показу.  Мене це тішило, мене ніхто не дратував і не злив.  Тільки вдома було нудно й сумно, я вже звикла проводити вечори з Вадимом.  Наші листування і фотографії підтримували мій настрій. 

Я відсилала йому фото в білизні, яке шила за своїми ескізами, і питала чи подобається босові або потрібно щось підправити.  Він надсилав мені фото свого стояка і питав чи потрібні ще якісь докази того, що йому все подобається. Я сміялася і надсилала фото без трусиків, і питала його - невже так не краще?  А він злився у відповідь, і говорив, що я граю не за правилами та так робити не можна.  У відповідь я ще знімала ліфчик і надсилала йому фото просто в панчохах. На що він надсилав своє нещасне обличчя і питав за що я з ним так вчиняю. 

Це був мій ковток кисню в сірих буднях, без мого чоловіка.  Без нього не було апетиту й у мене часто прихоплювало живіт, але швидко відпускало. Я навіть не говорила Вадиму про це, щоб він не сварився на те, що я не їм.  Він змушував  мене хоча б в час обіду і вечері надсилати фото моєї їжі.  Я не бажала цього, але робила, а потім було шкода викидати їжу, і я все ж таки їла. 

****************************************************************************