Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут 📚 - Українською

Читати книгу - "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вільні стосунки з босом" автора Ольга Вісмут. Жанр книги: 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 65 66 67 ... 96
Перейти на сторінку:
37

— От уже не думав, що ви мені зателефонуєте, — усміхається Климшин, підіймаючи келих із вином.

— Зважилася вибратися у вряди-годи.

Ми сидимо в ресторані. Не в Авізіоні. Климшин сказав, що хоче спробувати кухню конкурента. А чому б і так?

Але все не те, усе не так. І вино кисле, і комплімент від шеф-кухаря несмачний, і чоловік поруч неприємний. Виявляється, я стала залежною від Зимнєва значно сильніше, ніж очікувала. Просто заручниця власних почуттів.

— Радий твоєму рішенню, — усміхається Климшин.

— Ви вже готові зробити замовлення? — до нас підходить офіціантка.

У неї дуже виразне декольте, у яке очі Климшина ледве не падають. Зимнєв собі такого не дозволяв. Він завжди дивився тільки на мене. Але чому, щоб це зрозуміти, мені довелося піти на побачення з іншим чоловіком?

— Так, принесіть мені стейк, — Климшин вичікувально дивиться на мене.

— Салат цезар, — звертаюся до офіціантки.

— Так, салат і десерт.

Климшин надто вже повільно передає офіціантці меню. Та усміхається йому і йде.

Зимнєв рідко мене запрошував до ресторанів. Тільки на бізнес-зустрічі, але й там він не задивлявся на офіціанток. Ось знову. Порівнюю Климшина й Зимнєва. Ні, щоб розслабитися й отримувати задоволення від вечора! Скільки ще буду мучити себе і ятрити душевні рани?

— Як вам робота? — Климшин повертається до перерваної розмови.

— Непогано, — відповідаю ухильно.

— Не соромтеся, я знаю, як Зимнєв ганяє співробітників. Тож не дивно, що його попередня помічниця втекла.

— Вона в декреті, — перебиваю його. Мені неприємно, що він так говорить про Вадима. — Я всього лише на кілька років заміню її. Потім доведеться шукати щось інше.

— Ах, так. Ви завжди можете влаштуватися до мене. Я знайду місце для особистої помічниці Зимнєва. Знаю, що поруч із ним працюють справжні професіонали, — і дивиться таким масним поглядом, від якого вже час знімати труси.

Але я не ведуся. Лише ввічливо усміхаюся. Ось даремно пішла.

— Нумо не про роботу. Її завжди вдосталь, але зараз хочеться просто розслабитися, — змінюю тему.

Климшин із легкістю приймає мою пропозицію. Між нами зав’язується легка й невимушена розмова. Ми обговорюємо новинки музики, книги, кіно, навіть знаходимо спільні інтереси.

Відчуваю, як тануть внутрішні стіни. Добре, коли можна не зупиняти себе постійно й не думати про те, що сказати або зробити. А головне, можна не стримувати емоції.

Ось цієї цілющої пігулки мені бракувало. Розуміння, що я цікава іншому чоловіку. Цього цілком достатньо, щоб почуватися краще. Не думаю, що сьогодні зайде далеко, та й не потрібно мені це. Просто хочу відчути, що зі мною не все так погано.

Але якась напруженість поруч із Климшиним не залишає мене. І не в чомусь ще проблема, а в ньому. Він постійно переводить погляди на офіціанток. Вони тут дійсно вродливі, молоді. Мабуть, власник навмисне так підбирав. Тим паче в коротких сукнях і чорних щільних колготках — вони явно залишають простір для чоловічої фантазії.

І тут у ресторан входить дівчина. Вродлива, довгонога брюнетка. Я першою її помічаю. Ну симпатична з гарною зачіскою й червоною помадою на губах. На дуже пухких губах. Здається, що вони займають половину її обличчя. Я занадто відкрито її роздивляюся, Климшин помічає й повертається до цієї дівчини.

Брюнетка проходить повз нас, виляючи стегнами.

І все. Мій співрозмовник пливе. Очі на чужій дупі, відповіді не до ладу.

Що ж. Але я його не картаю. Я вже отримала те, що хотіла.

— Вибачте, я відійду, — каже Климшин якоїсь миті.

Я вже думаю, що він зараз злиняє, а мені доведеться оплачувати рахунок. Климшин немов вловлює мої думки й кидає на стіл кілька купюр. Я ж попиваю чайок і колупаю ложкою десерт.

Дивлюся на всі боки. Уже хвилин двадцять минуло. Щось Климшин затримується, а мені, навпаки, раптово припекло. І що робити? Брати його гроші, не брати?

Кличу офіціантку. Вона приносить рахунок у скриньці, і я кладу купюри туди.

Сама прямую до туалету. Жіночий зачинений. Я трохи дивуюся. Якого? Смикаю двері.

— Зайнято! — чується схвильований голос Климшина.

Сторопівши, кліпаю на двері: що він робить у жіночому туалеті?

— Це я, Соня, — кажу здивовано.

— Соне? — звучить здивований голос.

З того боку чується шерех. Незабаром двері відчиняються. Помічаю в кутку ту саму брюнетку з величезними губищами. Помада розмазана по її щоці.

— А… я… — тягне Климшин.

— Я зрозуміла, — проходжу всередину, заразом дістаючи телефон і викликаючи таксі.

Хух. Можна видихнути. Ні, жодних обіцянок із мого боку на цей вечір. Радію, що все так закінчилося. Щиро радію.

І сумую за Зимнєвим. Він би точно такого собі не дозволив.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 65 66 67 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"