Читати книгу - "Єдина, або Сім наречених принца Ендрю, Ольга Обська"

РОЗДІЛ 32.1 Лопухова терапія

Глафіра із завмиранням серця відстежувала траєкторію руху м'яча. Першою ціллю, що трапилася на його шляху, була голова принца Ендрю, який вистрибнув з води, намагаючись перешкодити польоту снаряда. Спадкоємець престолу, що розраховував збити м'яч ключкою, але ніяк не власним чолом, зойкнув і незграбно плюхнувся у воду, піднявши стовп бризок. Однак створений фонтан не завадив розгледіти, як м'яч продовжив феєричний політ, щоб живописно врізатися в штангу воріт. Сила удару була такою, що снаряд відскочив далеко за межі ігрового майданчика і потрапив у зарості фіолетово-оранжевого очерету, що покривали протилежний берег.

Реакція Глафіри була блискавичною. Вона зіскочила з плечей Агнеси і кинулася за м'ячем. Потрібно було скористатися метушнею навколо Ендрю, що продовжував борсатися і чортихатися, щоб першою дістатися до снаряда. Не можна було втрачати ні секунди. Якщо хлопці заволодіють м'ячем, результат матчу буде очевидний — дівчатам перемоги не бачити. Цього Глаша допустити аж ніяк не могла. Підвести команду? Приректи соратниць на чистку риби? Дати привід хлопцям і далі поблажливо посміхатися? Нізащо! Вона мчала до мети, розсікаючи воду і створюючи навколо себе хвилі, немов моторний катер.

Подолати Глафірі потрібно було всього-на-всього метрів тридцять. Дурниця. Тим більше, що річечка неглибока, і більшу частину шляху, якщо не весь шлях, можна пройти пішки по дну.

— Стійте! — пролунало чоловіче багатоголосся, коли Крайс та Бріус підняли на ноги приголомшеного Ендрю і, нарешті, помітили Глашу, що рветься до м'яча. — Там глибоко.

— І не подумаю, — кинула Глафіра, продовжуючи рішуче рухатися до мети. — Між іншим, я плавати вмію.

До м'яча вже було рукою подати.

— Повертайтеся негайно, — крикнув Крайс. І кинувся навздогін.

Глафіра тільки прискорила рух. Вона вже подолала глибоке місце вплав і знову могла пересуватися по дну.

— У очерет хоча б не лізьте, — не вгамовувався хромейстер. — обпечетесь.

— Ага, звісно, — уїдливо відповіла Глафіра.

Вона з легкістю розкусила тактику Крайса. Він уже зрозумів, що суперницю йому не наздогнати, і намагається хитрувати. Думає виграти час, на ходу вигадуючи нісенітниці. Тільки хто йому повірить? Чим це Глаша в очереті може обпектися?

Вона рішуче забралася в саму гущу і схопила м'яч. Крайс до цього часу вже підібрався майже впритул до заростей.

— Раджу вибиратися.

— Ще чого. Подарувати вам перемогу? — Глаша продовжувала продиратися через очеретяні джунглі, намагаючись зберігати безпечну дистанцію. На щастя, Крайс в зарості лізти не поспішав.

— Осот пече, як кропива.

— Ха! Чому ж я цього не відчуваю? — поцікавилася Глаша. І, не чекаючи відповіді, продовжила: — Очевидно, у мене до вашого осоту імунітет.

— Печіння з'являється через кілька хвилин після дотику до рослини. Чим довший контакт, тим сильнішим буде опік.

Красиво як викрутився. Цілком правдоподібна брехня.

— Та виходьте ж, нарешті, — Крайс кинувся за Глашею в зарості.

Вона дала драла ще швидше.

— Тут, в осоті, ще й п'явки водяться, — попередив хромейстер і додав страхітливо: — Особливо кровожерливий гігантський підвид.

І хоч голос звучав іронічно, про п'явок Глаша чомусь відразу повірила. Вона зойкнула, кулею вискочила на берег і почала з побоюванням оглядати руки і ноги і обмацувати ті частини тіла, до яких не діставав погляд. Жодних кровосисних, на щастя, виявлено не було. Крайс тим часом продерся через очерет і опинився поруч.

Глафіра завела руки з м'ячем за спину. І кинула на хромейстера спопеляючий погляд — нехай спробує відібрати.

Але Крайс чомусь робити замах на м'яч не став.

— Не пече? — запитав він.

Взагалі-то, на правій щиколотці і лівому передпліччі якесь легке пощипування відчувалося. Може, подряпалася колючими стеблами? Але відчуття було не настільки неприємним, щоб звертати увагу.

— Головне — п'явок немає, — злорадно посміхнулася Глаша. — А от вам краще б себе оглянути.

Фраза запалила підозрілий лукавий блиск в очах Крайса. З чого б це? Здогад не змусив себе довго чекати. Все ясно — Глафіру ошукали.

— Жодних п'явок в очеретах не водиться, вірно? — запитала вона сердито. — Чому ви весь час намагаєтеся мене обдурити?

— А що мені залишалося робити? — не прийняв наїзду Крайс. — Як було змусити вас вибратися з заростей? Повірте, скоро ви відчуєте весь підступ цієї оманливої рослини.

Сказати по правді, легке поколювання дійсно почало переростати в неприємне печіння. Але у Глаші все одно до сих пір були сумніви щодо правдивості слів про очерет з ефектом кропиви. Вона подивилася на кісточку, де поколювання відчувалося найсильніше, і побачила, що шкіра вкрилася червоними цятками.

— Ходімо, — покликав Крайс. — Тут неподалік є місток через річку. Думаю, краще скористатися ним.

Глаша роздумувала.

— Чи хочете знову продиратися через очерети?

Знову в очерети не хотілося. Печіння і так посилилося настільки, що сумніви в підступності місцевої фіолетово-оранжевої рослини відпали остаточно. Але мучило одне питання:

— А як же матч?

— Матч закінчений. Після вашого кидка переможець став очевидним.

Глаша невдоволено блиснула очима в бік Крайса. Ні, взагалі-то, вона і сама розуміла, що її промах звів шанси на перемогу до нуля. Але все ж дівчата ще б поборолися. Ось так безапеляційно списувати їх з рахунків? В голові народилася чудова уїдлива фраза про надмірну зарозумілість деяких членів чоловічої команди. Але озвучити її Глафіра не встигла. Крайс випередив словами:

— За правилами дарлітбола торкатися м'яча можна тільки костуром. А принц Ендрю торкнувся його головою, та ще й під час вашої атаки по воротах — за це присуджується штрафний бал. Тож жіноча збірна перемогла із рахунком 3 : 2.