Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

Срібний дракон Мітріл злетів у небо і ухилився від кігтів Мальтуса в повітрі. Потім вона розвернулася і полетіла до пагорбів на півдні. Мальтусе, побачимося в арбітражному суді!

Навіть не думайте тікати! Мальтус, звичайно, знав, що мав на увазі Мітріл. Адже вони порушили свою присягу вийти на поверхню. Коли вони зустріли Мітріла, то переживали, що вона приверне увагу інших драконів, особливо древніх драконів з Ради старійшин. Тому вони вирішили підкрастися до неї з хмар, щоб убити. Однак вони не очікували, що Мітріл буде настільки могутнім. Хоч вона і отримала серйозне поранення, але все ж таки зуміла втекти до цього місця. Якби вона випадково не оголила свою ауру, її б навіть не виявили.

У Вонде срібні дракони були відомі своєю швидкістю. Якщо Мітріл дійсно хотів втекти, Мальтус переживав, що не зможе її наздогнати. Тому, коли Мітріл втік, він не захотів більше залишатися в Грейстоун-Тауні. Він змахнув крилами і погнався за Мітрілом.

.

Усі, хто лежав на землі, дивилися на те, як два дракони пробивалися крізь хмари і йшли. Вони не могли не відчувати незрозумілого потрясіння, особливо вельможі Кіррлуца, які ледве могли повірити, що страшний дракон відпустив їх. Як тільки з неба зник страшний тиск, здавалося, що всі втратили душу. Їхні ноги стали м'якими, і вони впали на землю. Радість від того, що вони пережили катастрофу, висмоктала з їхніх тіл останні сліди сил. Навіть лицарі Лицарів Сонцестояння та юнаки Гвардії Білого Лева один за одним ставали на коліна на даху, не кажучи вже про інших. Купер сів на землю і не міг стриматися, щоб не вщипнути себе за стегно, а потім ахнув від болю.

!

Брандо полегшено зітхнув. Він був радий, що останнє, що дав йому Мітріл, була найчистіша форма магії. Це була сила драконів. Якщо коротко, то це був . був лише краплею в морі для Мітріла, але для нього він не тільки компенсував досвід, який він втратив, але й подвоїв досвід, який він втратив. Це змусило Брандо відчути, що хороші люди отримують винагороду.

! -

Тим більше, що Срібна Драконяча Леді все одно була зобов'язана йому колекцією. Це була взаємовигідна угода. Спочатку він думав, що опинився в невигідному становищі, але тепер йому захотілося зробити це ще кілька разів. На жаль, такі речі були схожі на високорівневі зіткнення в . Це було щось, на що можна було тільки натрапити.

Він не встиг порахувати отриманий досвід. Він просто недбало скинув рівень, який програв. Коли він підвів очі, то побачив дочку герцога, яка бігла йому назустріч.

,

Капітане, що сталося саме зараз? Ми перемогли? — насупившись, запитала Євгенія. Що робити далі? Чи варто нам зупинитися і відпочити, чи спочатку покинути це місце?

В очах оточуючих ця битва була більш-менш незрозумілою. Процес битви був настільки трагічним, що вони заплатили високу ціну всього за кілька хвилин. Звичайно, найбільших втрат зазнали Горгульї, але Лицарський полк Сонцестояння та Гвардія Білого Лева також зазнали великих втрат. По-друге, бій був дуже коротким. Все почалося незрозуміло і закінчилося нез'ясовно. За винятком Брандо і Мейнільда, які знали внутрішню історію, всі пасивно підкорялися наказам. Потім два дракони дивним чином пішли один за одним. Тепер на полі бою ще залишилося кілька хребтових дрейків, але всі бачили, що вони більше не становлять загрози.

,

Брандо похитав головою, вказуючи на те, що це внутрішня справа драконів. Він не міг цього пояснити. Ми не можемо залишитися і відпочити. Ми повинні негайно покинути це місце і відправитися в нижню течію Чумацького Шляху, що нависає на карті.

?

Нижня течія Чумацького Шляху? Звідси ще досить далеко. Євгенія глянула на вельмож Круса. Ця битва призвела до багатьох жертв, а інші були більш-менш налякані. Вона сумнівалася, що ці люди зможуть протриматися до того часу. Навіть вона, чесно кажучи, була в цей час виснажена.

,

Нічого страшного. Просто скажіть їм правду. Є ще один дракон. Хтозна, коли він повернеться назад. Якщо хтось хоче залишитися тут і чекати смерті, роби так, як хочеш. — відповів Брандо.

.

Вираз обличчя Євгенії змінився. Вона на власні очі бачила дві чорні тіні, що проходили крізь хмари. Ця кошмарна сцена не була чимось, що вона хотіла пережити вдруге.

, -

Насправді Брандо хвилювався більше. У нього було відчуття, що останній вирок Мітрілу був лише для того, щоб заплутати його судження. Срібні дракони були відомі своєю швидкістю на континенті Вон. Якщо вона хотіла бігти, то могла зробити це в будь-який момент. Їй не потрібно було ховатися в цьому місці і чекати, поки її виявлять. Він не знав, як сильно вплине на дракона п'ятихвилинне прискорення годинника, але смутно відчував, що Срібна Драконяча Леді виграє для них час. Хоча він не розумів, навіщо вона це робить, єдиним вибором, який у нього зараз був, було якнайшвидше покинути це місце.

.

І після сьогоднішньої нічної битви план відправитися в гавань Лоен довелося реорганізувати. Він не очікував, що Джордженді Рідж виявиться в повному складі. Навіть троє повелителів чорного дракона прийшли, щоб приєднатися до веселощів. Хоча він не знав, які у них зв'язки з драконами, яким би зарозумілим він не був, він не був упевнений, що зможе покластися на гавань для боротьби з кількома дорослими драконами.

.

Він уже зв'язався з . Рядовим солдатам дворян, які напали на західні ворота, пощастило. Це місце, можна сказати, є найменш постраждалим місцем у всьому Грейстоун-Тауні. Хоча рядові солдати злякалися, коли з'явилися дракони, і багато хто з них майже відразу втік, ті, хто втік до західних воріт, виявили, що троглодити, які спочатку перебували там, також втекли зі страху. Вони переховувалися там всю ніч, поки Мальтус і Мітріл не пішли. Тільки тоді вони зрозуміли, що насправді зайняли західні ворота і фортецю Грейстоун-Тауна.

.

Можна сказати, що Сіель і Роджерс не витратили жодного солдата. Вони просто прогулялися містом і перемогли. Брандо не міг не зітхнути від такої