Читати книгу - "У полоні Еміратів, Zhelizna"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Аааааа! - я кричу якомога сильніше, щоб вивільнити емоції. Байдуже, що голос буде зірваним. Це найменша з моїх проблем.
- Будьте ви проклятими!
І знову сльози, кляті сльози від яких я втомилася. Хоча… я втомилася від усього і у першу чергу від такого життя та долі.
***
До відділку поліції я мчав з важкістю на душі. Перед очима був тільки образ того тендітного створіння, яке за своїх двадцять два роки пережило стільки гіркоти та незгод.
Як вони її знайшли?
Куди забрали?
З якою ціллю це зробили?
Невже ці шайтанові виродки знову захочуть продати Асю якомусь старому виродку? Сама думка про це змушувала звіра в мені сходити з розуму. Я навіть думати не хочу про те, що це юне дівча може комусь належати, що хтось може торкатися ніжної шкірі і цілувати найгарніші вуста, коли блакитні очі будуть наповнені слізьми.
Ася не заслуговує того, що випало на її долю. Не уявляю як їй зараз страшно, не уявляю, що вона відчуває. Бідолашна дівчинка, серце якої так сильно калатає у грудях, що я відчуваю його вібрацію будучи на відстані.
Через три дні ми мали бути у Ніцці і насолоджуватися компанією один одного, а натомість я біжу у відділок поліції, щоб попросити про допомогу. Я маю врятувати Асю за будь-яку ціну.
***
Не знаю скільки часу я лежу на холодній землі, але відчуваю, як кінчики пальців занімілі. Клята мотузка впивається у шкіру і я навіть не можу поворухнути кистю.
На всі мої крики, прокляття і благання ніхто не реагує, а тому я навіть не намагаюся щось вдіяти. Просто лежу в позі ембріона і морщуся від неприємних відчуттів. Облииччя болить після ляпасу, а шкіру неприємно стягують сльози та кров, що починають підсихати.
Навіть не знаю кому гірше…. Мені? Чи дівчатам, котрі потрапили сюди вперше? Вони навіть не здогадуються, що їх попереду чекає, як і я майже три місяці тому.
Якщо поставити мені сьогодні вибір: померти чи вийти заміж за старого збоченця, то відповідь буде очевидна. Спогади тієї страшної ночі досі не затягнулися в мені. Вони бридкими рубцями простягаються по моїй душі і я боюся, що ніколи від них не зможу позбутися.
Навіть незважаючи на металеві двері я чую крики про допомогу. Хтось надривно благає відпустити нас і мені хочеться відповісти, що це марна справа. Я так сильно втомилася, що в мене немає надії на порятунок.
***
- Ася знову у руках тих покидьків.
- Як це трапилося? - голос Марини на іншому кінці проводу був занепокоєним.
- Я й сам не зрозумів. Думаю, що вона випадково натрапила на когось з персоналу лікарні, хто співпрацює з цієї організацією. По камерах ми побачили, як непритомне тіло Асі вантажили до мінівену.
- Прокляття. Ви повідомили про це поліцію?
- Так, я щойно з відділку. Вони записали мої покази і поїхали до лікарні, щоб зробити обшук та вилучити записи з камер відеоспостереження.
- У цьому сенсу уже не багато.
- Чому?
- Мені не можна багато розголошувати, але я хочу вас хоч трохи заспокоїти. Готується спецоперація, до якої також буде залучений Інтерпол. Я отримала запрошення полетіти в Емірати і завтра мене будуть зустрічатися.
- Тобто є ймовірність того, що завтра ми визволимо Асю?
- Тільки якщо вона буде на тій самій базі, куди повезуть мене.
- О котрій початок?
- Вам не варто знати ці деталі. Будь ласка, не лізьте у цю місію. Ми професіонали своєї справи і зробимо все, щоб врятувати Асю.
Можливо, мозок розумів, що Марина має рацію, але серце було не згідне з ним. Я хотів бути в епіцентрі подій, щоб упевнитися, що з Асею все буде добре, щоб мати змогу захистити її. І якась там організація ООН з Інтерполом мені не завадять.
P.S. Хочу привітати Вас, мої любі читачі, з наступаючим Різдвом Христовим. Бажаю, щоб Ви та Ваші близькі завжди були у безпеці, мирного неба над головою і швидкої нам перемоги. Нехай у домівках панує тільки мир, добро і здоров'я♥
У вівторок буде новий розділ)
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «У полоні Еміратів, Zhelizna», після закриття браузера.