Читати книгу - "З часів неволі. Сосновка-7, Левко Григорович Лук'яненко"

Що таке націоналізм?

Із столиці Мордовської Автономної Республіки міста Саранська приїхали два лектори для проведення політико-виховної зустрічі з в’язнями. Вони нібито з обкому компартії, проте досвідчені в’язні допускали, що один з них з політуправління КДБ. На дошці об’яв вивісили оголошення із запрошенням послухати лекцію на тему “Буржуазний націоналізм — ворог трудящих”. Лекція мала відбутися в неділю ввечері. По обіді зібрався гурт в’язнів: Степан Кравчук, Ігор Кічак, Павло Кулик, Павло Андросюк, Ростислав Доценко, Ярослав Кобилецький, Богдан Христинич, Трохим Шинкарук, Степан Вірун і я. Хтось запропонував ігнорувати лекцію.

— Чого? — питаю.

— Того, — каже Кічак, — що це черговий захід чекістів. Сидячи в Саранську у м’яких кріслах, вони вирішили зробити вилазку в Сосновку, щоб виявити активніших.

— Але ж треба б притиснути цих комуністичних теоретиків добрими питаннями, — кажу я.

— Їхнє завдання, — каже Христинич, — не просвітити нас, а подивитися, хто як буде реагувати. По всьому залу розсядуться стукачі, і потім настрочать десятки доносів.

— Я думаю, що стукачам наказали закрикувати небажані питання, — висловив припущення Андросюк.

— Небажані питання чи небажаних в’язнів? — питаю.

— Швидше всього, що закрикуватимуть певних осіб.

— Якщо вони практикують закрикування, то це означає, що ідеологічний аспект у таких заходах не байдужий, що самій ідейній боротьбі чекісти надають вагомого значення. Це означає, що треба йти на лекцію і ставити питання. Я написав три письмових питання і кинув до скриньки. Якщо замовчать письмові, я повторю їх усно.

— Варто б нам розсістися також по всій залі, виявляти стукачів і їхні крики гасити своїми наказами замовкнути, — порадив Шинкарук.

— Навіщо йти на цей спектакль, який у ньому сенс? Адже ми їх не переконаємо і вони нас не переконають, — в один голос промовили Доценко і Кравчук.

— Слухайте, хіба ми боїмося, що після цієї лекції до справ кожного з нас покладуть ще по одному паперу на доказ нашого антирадянського настрою? — зауважив Кулик.

— Боятися їх нічого, але я проти допомагати їм збільшувати на себе досьє. Хай борються проти мене без моєї допомоги, — категорично заявив Христинич.

— Та чого ж ми будемо мовчати? Потрібно викривати їхню антизаконну практику, — сказав Вірун.

— Треба йти на лекцію хоч би для того, щоб подивитися, хто підтримуватиме лекторів, — порадив Кобилецький.

— Дивіться, як оформлять захід з формального боку, — мовив Доценко. — У звіті запишуть, що політв’язні виявляють великий інтерес до програми партії з національного питання і дружно прийшли на лекцію про шкідливість буржуазного націоналізму. Це свідчить, що навіть у середовищі ворогів совітської влади ідеї марксизму-ленінізму пробивають собі дорогу й перемагають.

— Де це надрукують? — питаю. — У своїх робочих таємних документах. Що нам до їхнього лукавства і словоблуддя? Важливо публічно викривати чекістське беззаконня і комуністичне перевертання шиворіт-навиворіт їхньої ж теорії. Знаєте, злодій почуває себе добре вночі. Знаючи, що він злодій, він все-таки не хоче, щоб його виводили на денне світло і називали злодієм.

— Шевченко сказав: “Блаженний муж не ступає на раду лукавих!” — зауважив Доценко.

— Франко каже: “Блаженний муж іде на раду лукавих і там тормошить їхні сумління”, — підкреслив я.

— Коли б там були збори одних чекістів, можна було б і не йти, але там в’язні. Причому різні. І серед них такі, яких комуністична демагогія збиває з пантелику. Таким варто показувати наш підхід, — додав від себе Кравчук.

— Тобто кличмо всіх на лекцію, — Шинкарук підвів підсумок.

Відразу після вечері в їдальні зсунули столи до стін, занесли додаткові лавки, й почали збиратися