Читати книгу - "Ripple System, Kyle Kirrin"

.

Але я боюся, що наші надії марні, і що ви, можливо, ще пошкодуєте про події цього дня. Його скакун піднявся в повітря, але на мить завис там. Незалежно від того, що станеться з цього моменту, я залишуся вічно вдячним вам обом. Дякую. Він салютував і полетів.

, …

Ларс похнюпив голову. Що, чорт забирай, мені тепер робити? Якщо з'явиться інформація про те, що я щойно зробив, Вудбоун негайно прийде за нами. І навіть якщо вони цього не зроблять, наш заїжджий двір як мінімум занепаде. Феї становили величезну частину нашої клієнтури. Я маю на увазі, що для мене це просто будівля, але для Ма... Це весь її світ. Це єдине, що вона знає.

?

Ларс? Я сказав. Скільки ви пам'ятаєте?

… … , .

Він ущипнув перенісся і заплющив очі. Пам'ятаю, як виходив з корчми. Починаю грати, тоді... її, мабуть? Все, що я отримую, це образи та звуки, дзвіночки вітру, сміх, форми в темряві. Він здригнувся. А потім і ви. Ти врятував мене, як і короля. А потім я... Він знову відступив, здавалося, зів'яв під силою тяжіння того, що зробив.

?

І, мабуть, він пропустив усю ту частину, де я передав його в руки симфоніста. Що, чесно кажучи, було супер круто. Знову ж таки, перевернути Оцелум було моїм покликанням, Ларсе. Ми всі були б мертві прямо зараз, якби не ви. Але чому б вам не поїхати з нами?

?

Нас? – сказав Ларс. Він подивився на Френка і зітхнув. О, вірно. Лялька-сокира. Як я міг забути. Він зробив паузу, ніби розмірковуючи. Куди ви прямуєте?

,

Незнайко ще, сказав я. Але куди б ми не пішли, Вудбоун буде занадто далеко, щоб слідувати за ним. Ми точно могли б використати музику для поїздки.

Я покінчив з музикою, — сказав Ларс. Вистачило цього. Але я подумаю над цим. Спочатку потрібно поговорити з Ма і подивитися, що вона хоче зробити. Не можу залишити її позаду. Також потрібно попередити її про потенційну небезпеку.

.

Я здувся. Я дуже сподівався, що він захоче приєднатися знову, особливо після того, як підказка про назву підтвердила, що в гру вбудована якась система . Так. Я розумію. Ми залишимо для вас записку на причалі або щось подібне, таким чином ви зможете знайти нас, якщо зможете запросити її до себе.

….

Звучить добре. Ларс простягнув руку. Це було... цікавий.

Я потиснув йому руку. Так. Вибачте за всю заставу. Сподіваюся, вона погодиться.

.

Я теж, — сказав Ларс. Я не знаю, що ще ми могли б зробити, якби вона сказала «ні» в цей момент.

? , .

Він махнув рукою і попрямував геть, тож я виліз на верхівку бабки, що чекала на мене. Френк? Я сказав. Ви ще живі там, унизу? Минуло тридцять секунд, а ти досі нікого не образив. Я хвилююся.

Френк знизав плечима. Зі мною все гаразд. Привіт, Нед?

?

Еге ж?

.

Дякую, що підтримали мене там.

.

Я насупився на нього. Що ви могли накосячити? Ви, звичайно, надали мені деяку інформацію, але це в значній мірі ваша робота, і в той же час ви були набагато менш корисними, ніж могли б бути на кожному кроці. Мовляв, набагато менш корисний. Аж до того, що я роблю щось неправильно зі злості. Про що ще він міг запитати?

.

Я так і зробив, – сказав Френк. Але я не знаю, мій тато, здавалося, дуже засмучений. Таке відчуття, що я щось наплутав, просто не можу зрозуміти, що це таке. І я не хочу, щоб ви втрачали купу часу тільки тому, що я десь облажався по дорозі.

Розслабтеся, сказав я. Ви нічого не зіпсували. Я навіть не переживаю, що він перебирає наші журнали. І він ніяк не відкочує що-небудь назад. Клайн, ймовірно, просто переживає зараз, коли запуск наближається, і він виносить його на вас.

.

Так, сказав Френк. Пе́вно.

Розділ вісімнадцятий

. — , —

Я обома руками вхопився за навершя сідла бабки, коли вона нахилила голову і помчала до землі. Істота провела недовгу подорож — ми летіли хвилин п'ятнадцять, рухаючись так швидко, що різнокольорові дерева внизу розпливлися у величезному океані помаранчевих і червоних кольорів — і, судячи з усього, здавалося, що вершник ось-ось висадить мене в маленькому рибальському селі.

Всього було десь п'ятнадцять будинків, і всі вони скупчилися біля берегової лінії, де група вітрильників з пошарпаними щоглами гойдалася в лагідних хвилях біля причалів.

Кілька човнів стояли на якорі в затоці за її межами, працюючи сітками або підтягуючи пастки. Деякі з Прекрасного Народу навіть займалися підводним полюванням, пірнаючи лише для того, щоб знову спливти на поверхню з кольоровими рибами, прикріпленими до вістря їхньої зброї.

,

Вершник посадив нас, тож я подякував йому і попрямував до причалів. Над головою літали чайки, і багато хто з них сиділи на довколишніх скелях або на самих човнах, а повітря було прохолодним і солоним.

,

Я помітив п'єдестал із зеленим знаком оклику, підвішеним над ним, тож я підтюпцем спустився вниз по одному з пірсів, дерев'яні дошки підлоги стогнали піді мною, хвилі час від часу хлюпалися крізь щілини, забризкуючи мою мантію.

, -

Я дійшов до п'єдесталу і побачив біля нього маленький човен, що гойдався у воді, хитке маленьке судно, одне добре зношене вітрило якого розвіювалося на вітрі, а інше було прив'язане навколо щогли судна одягнений у промаслену шкіру, стояв біля передньої частини човна, хоча, здавалося, він був сповнений рішучості проігнорувати мене.

,

Тоненька книжка лежала на п'єдесталі, тож я розгорнув її і прошмигнув крізь неї. На кожній сторінці була намальована від руки карта і кілька коротких нотаток поруч, і всі вони були корисними, але трохи розпливчастими на мій смак.

Потопаючі острови

:

Доступність житла: Висока

:

Клімат: Тропічний

:

Складність зони: низька

Освітлені штормом вершини

:

Доступність житла: низька

:

Клімат: Помірний

:

Складність зони: Середня

Піски оніксу

:

Доступність житла: низька

:

Клімат: Посушливий

:

Складність зони: висока

? .

Привіт, Френк? Я сказав.

Еге ж, сказав Френк.

,

Це ж напрямки, чи не так? Куди ми можемо рухатися?

Ви зрозуміли, сказав Френк.

…

Так... У вас набагато більше інформації, ніж у цій книзі, чи не