Читати книгу - "Ловець тіні, Донато Каррізі"

— Притримаймо цю частину в секреті, — проголосив голова за підтримкою квестора. — Так буде мудріше.

Звісно, саме той аргумент міг стати нагодою для Моро повернутися в гру. Однак ніхто не наказав розкручувати ниточку, пов’язану із символом. Отже, офіційно він досі був вільний діяти як йому заманеться.

— Двадцять три випадки, — повторив віцеквестор. Двадцять три випадки, у яких антропоморфна фігура з’явилася в контексті злочину чи ще якось була пов’язана із чимось чи кимось, що мали стосунок до злочину. Чому?

Він почав згадувати деякі з таких епізодів. Нянька, яка викидала дітлахів з вікон і зберігала їхні черевички як сувенір. Вона зізналася в скоєному, але не змогла пояснити присутність малюнка із зображенням чоловіка з вовчою головою у власному щоденнику. У 1994 році та фігура з’явилася на дзеркалі ванної, у помешканні чоловіка, який повбивав усю родину, а потім наклав на себе руки. У 2005-му це зображення знайшли на могилі одного педофіла, нанесене фарбою з балончика.

Факти розрізнені, не пов’язані між собою, з різними винуватцями. Єдине, що їх споріднювало, — отой символ. Виникало враження, ніби хтось вирішив їх відзначити. Але не заради власної користі.

Більше це нагадувало роботу… з прозелітизму[17].

«Того, хто вчинить зло, зрозуміють», — такою була пересторога. І йому в цьому допоможуть. Як допоміг римському монстрові Астольфі, коли вилучив доказ із місця злочину й зробив усе для того, щоб Діана Дельґаудіо померла, виправляючи помилку вбивці.

Моро переконував себе, що там, надворі, блукають інші особи, схожі на патологоанатома. Особи, які служать злу як своїй релігії.

Якщо він їх знайде й розкриє таємницю, то отримає свій особистий реванш.

Він викликав до себе Леопольдо Стріні, технічного експерта з ЛТА і єдиного, кому окрім агентів ЦОС та комісара Креспі була відома історія езотеричного символу. До того ж саме Стріні доручали вивчити скульптуру з кісток тварин, яку знайшли у квартирі Астольфі.

Моро побачив, як той заходить до зали з усіма документами в руках. Вигляд у нього був якийсь дивний, він здавався чимось занепокоєним.

Стріні збагнув, що Моро до нього придивляється — можливо, навіть відчуває його неспокій. Відтоді, як йому довелося зустрітися із загадковим чоловіком азіатської зовнішності, його життя пішло шкереберть. Дізнавшись, що справу римського монстра передали Особливій оперативній групі карабінерів, він трохи заспокоївся. Таким чином він повинен буде передати всі матеріали справи спеціалістам техлабораторії ООГ, а тому його новий «приятель»-вимагач уже не зміг би наполягати на тому, щоб він «попередньо» показував йому всі результати аналізів або щоб він їх знищив. Принаймні він на це сподівався. Адже неприємний внутрішній голосок нашіптував йому, що той тип із закусочної добре тримав його за яйця й робив би це й надалі, аж поки один з них двох не відкине копита. Чудова перспектива!

— Ось, отут усе, — промовив експерт, поклавши теки з документами на стіл.

По тому розвернувся й вийшов.

Моро тієї ж миті вже забув про Стріні та про його схвильований вигляд, адже перед ним на столі лежали матеріали з двадцяти трьох справ, де так чи інак згадано образ чоловіка з вовчою головою. Він почав їх гортати в пошуках важливої інформації.

Приміром, у справі вбивства родини, коли слідчі знайшли символ на дзеркалі ванної під час повторного огляду, на підлозі виявили чіткий відбиток правої руки. У рапорті надавали пояснення: через кілька днів після розправи хтось проник до будинку, відкрив крани гарячої води у ванній, щоб намалювати фігуру на запітнілому дзеркалі. Та, вже виходячи, він, напевно, посковзнувся на слизькій від конденсату поверхні підлоги. Щоб не впасти, виставив уперед руки. Звідси й відбиток долоні.

Однак у тій гіпотезі була невідповідність, адже нелогічно, що хтось скористався тільки однією рукою, щоб уберегтися від падіння. Інстинктивно людина виставляє вперед обидві руки.

Позаяк у той час цю загадку ніхто не розгадав, питання відбитку відійшло на другий план разом із символом на запітнілому дзеркалі. «А все через те, — нагадав собі Моро, — що поліціянтам не до вподоби длубатися в езотериці».

Віцеквестор перейшов до справи щодо могили педофіла. Однак у тонесенькій теці з актом колег ішлося тільки про «акти вандалізму, вчинені невідомими». Аналіз почерку показав, що напис зробив «примусовий правша». У минулому багато хто з учителів примушував дітей, що вродилися шульгами, користуватися для письма правицею. «Найчастіше таке траплялося в католицьких школах, — подумав Моро. — Насамперед через безглузді забобони, що ліва рука — то рука диявола, а тому шульг слід було “перевчати”, щоб писали правою». Окрім отих деталей, справа не містила нічого цікавого.

У теці зі справою про няньку виявилося ще менше матеріалів. Усе слідство було зосереджене на черевичках — фетиші, що вбивця зберігала в себе після того, як викидала дітей з вікна. Щодо малюнка на одній зі сторінок її щоденника не було майже нічого: жінка сказала, що намалювала не вона, і слідчих це задовольнило. Адже від того, була авторкою малюнка вона сама чи хтось інший, цей факт мало вплинув би на хід процедури. Навіть гірше: міг би стати проблемою для звинувачення, якби нянька послалася на щось на кшталт затьмарення свідомості.

«Я бачу чоловіка з вовчою головою, пане суддя! Це він наказав мені вбити тих дітей!»

Та коли Моро вже хотів відкласти теку вбік і взяти іншу, його увагу привернула одна обставина. Свого часу його колеги допитували чоловіка, з яким зустрічалася інколи нянька. Вони не були заручені, однак, за словами тієї ж няньки, мали сексуальні стосунки. Чоловіка допитували, бо підозрювали його в спільництві, проте доказів проти нього було недостатньо, і він легко відбувся. Утім до матеріалів справи занесли і його свідчення.

Моро вразили не так відповіді, які той надав слідству, доволі таки банальні, як копія його особистого посвідчення, додана до протоколу.

Серед особливих ознак було зазначено, що йому бракувало лівої руки.

«Відбиток на підлозі ванної! — подумав одразу Моро. — Ось чому тільки від правиці: невідомий був інвалідом!» Його гіпотезу підтверджували й матеріали справи щодо могили педофіла: той, хто писав, скористався правицею, щоб написати, але каліграфія була абияка… Так само, як то буває в шульги, що втратив ліву руку.

Віцеквестор, не гайнуючи часу, взявся шукати особисті дані знайомого няньки. Окрім імені та прізвища у справі було зазначено ще й адресу.

7

Уже була