Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

— Мені потрібна Соня Мудіґ.

— Чи не надто молода?

Бубланськи звів брови і кинув на Екстрьома здивований погляд:

— Їй тридцять дев'ять років, так що вона не набагато молодша за тебе. До того ж вона дуже прониклива.

— Гаразд. Тобі вирішувати, кого ти хочеш включити до групи, а там як вийде. Керівництво вже цікавилося нашими справами.

Останню заяву Бубланськи сприйняв як деяке перебільшення. Керівництво о цій ранній годині, мабуть, ще тільки сідало снідати.

Справжнє поліцейське розслідування стартувало на початку дев’ятої, коли інспектор Бубланськи зібрав свою групу в конференц-залі кримінальної поліції лена. Огледівши зібрання, він залишився не зовсім задоволений складом групи.

З присутніх у приміщенні найбільше він сподівався на Соню Мудіґ. Вона працювала в поліції вже дванадцять років, з них чотири роки у відділі насильницьких злочинів і вже не раз брала участь у розслідуваннях під керівництвом інспектора Бубланськи. Вона працювала ретельно і методично й до того ж мала певні якості, які Бубланськи вважав найважливішими в розслідуванні заплутаних справ, — розвинену уяву й асоціативне мислення. Принаймні в ході двох складних розслідувань Соні Мудіґ вдалося знайти зв’язок віддалених один від одного фактів, якого інші не помітили, і в результаті цього вивести розслідування на правильний шлях. Крім того, вона вирізнялася холоднуватим інтелектуальним гумором, який Бубланськи умів гідно оцінити.

Радувало керівника також те, що він дістав у свою групу п’ятдесятип’ятилітнього Єркера Хольмберґа родом з Онґерманланда. Незграбний і педантичний, він був геть позбавлений тієї уяви, яка становила неоціниме достоїнство Соні, зате був, можливо, кращим в усій шведській поліції, як вважав Бубланськи, фахівцем з дослідження місця злочину. За минулі роки їм не раз доводилося працювати в одній слідчій групі, і Бубланськи не сумнівався, що коли на місці злочину залишилися якісь сліди, то Хольмберґ неодмінно їх знайде, тому його головним завданням стало керівництво всією роботою в квартирі жертв.

Курта Свенссона недавно перевели з поліції Хюддінґе, де він багато років займався бандами, і його Бубланськи ще не знав як співробітника. Це був мовчазний, міцної статури тридцятивосьмилітній блондин з таким коротким їжачком на голові, що здавалося, ніби він лисий, який за чутками був запальний і важкий на руку. Алегорично це могло означати, що він, очевидно, застосовував щодо підслідних методи, які не цілком відповідають поліцейському статуту. Одного разу, десять років тому, надійшла заява, в якій Курт Свенссон обвинувачувався в застосуванні фізичних методів дії, але в результаті проведеного розслідування Свенссон був визнаний невинним за всіма пунктами.

Проте репутацію йому створив інший випадок. У жовтні 1999 року Курт Свенссон з одним товаришем по службі їздив по хулігана, якого потрібно було доправити на допит. Поліції цей хуліган був уже знайомий, кілька років він тримав у страху своїх сусідів, які скаржились на його грубу і визивну поведінку. Цього разу поліція отримала інформацію про те, що він підозрюється в пограбуванні відеомагазину в Норсборзі. Цей на перший погляд абсолютно рутинний поліцейський захід викликав великі неприємності, бо хуліган, замість того щоб покірно дати себе відвести, пустив у хід ножа. Зав’язалася боротьба, напарник Курта Свенссона дістав численні рани на долонях і втратив великий палець на лівій руці, а потім злочинець узявся до Курта Свенссона, і вперше за всю свою поліцейську практику той мусив пустити в хід службову зброю. Курт Свенссон випустив три кулі. Спочатку він зробив попереджувальний постріл, потім вистрелив на ураження, але, хоч як це дивно, примудрився не влучити в злочинця, хоча відстань між ними становила менше трьох метрів. Третя куля потрапила нещасному в корпус і розірвала велику артерію, через що той за кілька хвилин сплив кров’ю. Подальше розслідування зняло провину з Курта Свенссона, що викликало в ЗМІ гучні дебати, в ході яких обговорювалося монопольне право держави на застосування насильства, а ім’я Курта Свенссона згадувалося в одному ряду з двома поліцейськими, що забили до смерті Осмо Валло.[52]

В інспектора Бубланськи спочатку були щодо Курта Свенссона деякі сумніви, проте за півроку він так і не знайшов прямих причин для докорів. Навпаки, з часом Бубланськи навіть почав відчувати деяку повагу до цього мовчазного і досвідченого співробітника.

Останнім членом слідчої групи під керівництвом інспектора Бубланськи став сорокасемилітній Ханс Фасте — ветеран відділу боротьби з насильницькими злочинами, який пропрацював у ньому п’ятнадцять років. Проте саме він став головною причиною, через яку Бубланськи був незадоволений її складом. У Фасте були свої позитивні і негативні сторони. До першій належали його досвідченість і навички, набуті в ході складних розслідувань, а до других, на погляд інспектора, його егоцентризм і дурнуватий гумор, здатний вивести із себе будь-яку розсудливу людину, — принаймні, самого Бубланськи він неабияк дратував. Деякі рисочки та особливості цього Фасте Бубланськи просто терпіти не міг. Але втім, якщо не давати йому розпускатися, він показував себе цілком компетентним слідчим. Крім того, для Курта Свенссона, що зовсім не відзначався дурнуватою смішливістю, Фасте став чимось на кшталт ментора. У ході розслідувань вони часто працювали як напарники.

На збори групи була запрошена кримінальний інспектор чергової частини Аніта Нюберґ — вона проінформувала присутніх про проведений уночі допит Мікаеля Блумквіста, а також комісар Освальд Мортенссон із звітом про те, що вони застали на місці злочину, коли прибули туди за викликом. Обоє мали вимотаний вигляд і мріяли скоріше потрапити додому і поспати, але Аніта Нюберґ уже вийняла фотографії з місця пригоди і пустила їх по колу серед присутніх.

Після півгодинної розмови всі дістали ясне уявлення про хід подій. Бубланськи підбив підсумок:

— Беручи до уваги, що технічне обстеження місця злочину ще не закінчене, діло, очевидно, відбувалося так: невідома особа, не помічена сусідами чи іншими свідками, проникла до квартири в Енскеді і вбила обох співмешканців, Свенссона і Берґман.

— Ми ще не знаємо, чи є знайдений там револьвер знаряддям убивства, але його вже відправлено до криміналістичної лабораторії, — втрутилася в розмову Аніта Нюберґ. — Це першочергова справа. Ми також знайшли кулю — ту, що потрапила в Даґа Свенссона, — у стіні між вітальнею і спальнею в порівняно цілому стані. А от від кулі, яка вразила Міа Берґман, залишилися самі фрагменти, так що я сумніваюся,