Читати книгу - "Грот афаліни"

Радж почув, як знову злегка скрипнули двері Судзірової «резиденції». Пішов нарешті, навіть костюм не віддав мити. Надто. довго він сьогодні сидить тут!

Нервове напруження спало. Радж відчув себе страшенно стомленим, руки й ноги просто не слухалися. А треба ж іще раз перев'язати плече: у недобре місце пирнув Пуол, пов'язка не тримається. І треба було б заклеїти костюм. Крізь дірку надто багато потраплятиме в нього води.

Та добрався до комори, так-сяк розвішав костюми на натягнутих дротах, на стелажах, мимохідь глянув у відламок дзеркальця на одвірку. Ого, які червоні в нього сьогодні очі, поналивалися кров'ю. Відпочивати треба, більше відпочивати…

Відкинув тапчан од стіни. Упав на нього, не роздягаючись. Останнім проблиском думки було: «Янг… у готелі ночуватиме чи повернеться?»

Розділ шостий

1

Минуло кілька днів.

Ще ніколи Янг не жив у такому напруженні. З нього вимагали, як з дорослого, і він працював, як дорослий. І ні на кого не нарікав, нікому не скаржився. Енергії витрачав багато, і Радж аж дивувався з його апетиту. Вечорами, хоч Радж і примушував учити англійську мову, іноді не дослуховував, що втлумачував йому, — засинав. Якось Радж запитав його кілька нових слів — не знає.

— Ти мені не говорив їх! — обурився Янг.

— Говорив. Ти спав, а я все говорив-повторював. Думав, крізь сон запам'ятаєш. Я читав — так вивчають зарубіжні мови. Лягають спати, а магнітофон із записом уроку крутиться, довбає по мізках.

— Дурниця все це.

— Мабуть, дурниця, якщо в тебе ніякого сліду в голові не зосталося, — погодився Радж.

Янг справлявся зі своїми обов'язками, крім участі у виставах, якнайшвидше, щоб іще й Раджу допомогти доводити до ладу акваланги й костюми. Щоранку приносив у «резиденцію» Судзіра сухий і чистий гідрокостюм, заправлений як слід акваланг. І не розумів, чому Радж, бачивши усе це, злиться? Отак і при Гугу було. І Гуга доводив до ладу Судзірів гідрокостюм, приносив перевірений і заправлений акваланг. Не так часто було? Бо тепер Судзір щодня довго, майже до самого смерку дресирує дельфінів, учить носити черпаки, зачерпувати пісок. А це ж так цікаво!

Двічі Янг разом з туристами плавав на «Нептуні», дивився у прозоре дно під воду, слухав Раджеву розповідь англійською мовою і радів: усе розуміє! У голові складалися чарівні казки про підводне царство і морського царя Нептуна, ім'я якого має цей величезний шлюп.

Кілька разів їм вдалося поплавати з масками і трубками удвох, поряд. І Радж раз у раз виймав з рота загубник і пояснював те, що бачили на дні. Знову забирав загубник у рот, і — опля! — пірнали разом, на мить показуючи над водою, мов ті качки, свої сідниці, збовтували ластами.

Абдула за цей час двічі подивився програму вистави. Його тепер важко було впізнати: і поправився на обличчі (навіть, здається, рот став менший), і одяг новий йому донна Тереза справила. А коли не дивився на дельфінів, то йшов на берег подивитися, як плавають Янг і Радж. Від заздрощів братам сварився і муштрував ні в чому невинного Тота: «Нав'язався на мою голову!»

— Терпи, душа, в рай потрапиш! — кричав йому Радж.

— Я й так у Раю! — відповідав Абдула і сам уже кричав з берега: — Янге! Янге! І ти, Радже… Знаєте, що сьогодні було? Скандало грандійозо! Я взуття попереставляв під дверима! В готелі! Якісь чоловічі черевики, може, сорок сьомого розміру приніс через три номери і поставив під двері синьйори Терези… Йо-ха! Що там бу-ло-о-о! Жінка з того номера прибігала до Терези, за волосся вчепилася… Багато які пари пересварилися — страх і жах! Збираються подавати на розлучення, роз'їжджаються в різні готелі!

Янг і Радж мало не втопилися від реготу. Повиймали з рота трубки, повиходили з води на берег.

— А хай тобі… — попадали знеможено на пісок, щоб віддихатися.

— А що? Я їм, буржуям проклятим, ще й не «таке влаштував би! — нахвалявся Абдула.

— Абалдуй ти, а не Абдула! Ти хоч розумієш, що ти натворив? — докоряв йому Янг. — Дідько їх не візьме, ті пари — помиряться. А от чистильника можуть прогнати з роботи. Подумає хазяїн готелю, що він винуватий.

— Я так не хотів… — затих Абдула.

Одного дня настала мить, коли збулася Янгова мрія.

— Ну, гаразд, — сказав Радж. — Теоретично ти підкувався, акваланг знаєш. Так тому й бути — поліземо під воду… Костюма, правда, на тебе не підберемо… Але не замерзнеш і голий: глибоко не поліземо, довго не будемо. Гууд?

— Йес, сер! Сенкю вері мач! — Янг розхвилювався, став частіше дихати.

— Дихання! Не забувай про дихання! — прищипнув Радж пальцями його ніс.

Брат допоміг йому надіти пояс з грузилами, плечові ремені, застебнути поясний. Простежив уже на самому березі, чи добре надів і застебнув ласти. Сам, як завжди, мав на литці крис, у руці шток з гострим наконечником.

Янг уже надивився під воду і крізь дно «Нептуна», і плаваючи з трубкою та маскою. Але все-таки коли опинився під водою з аквалангом, наче вразили в саме серце. Якби й можна було говорити під водою, то не міг би вимовити жодного слова. Він відчував себе занімілою малою дитиною, якій хотілося до всього доторкнутися, помацати, а то й потягнути в рот. Казка, дивовижна казка!.. Ледь ворушив ногами, а руки тримав поперед себе, як лунатик.

Кожний листочок, кожна стеблинка виточували з себе нескінченні черги повітряних бульбашок. Блискучих, ніби із срібла: на-на-на-на-на-на… Ударяються бульбашки об тіло, об руки, злегка лоскочуть, повзуть за спину — і вгору, вгору розбиваються об поверхню.

Вивів із стану захоплення Радж, натиснувши на плече: «Далі далі!»

Попливли до каньйону-безодні, він ніби стріла напрямлявся на берег, на причали. На самісіньке «вістря» накидано бетонних кубів-брил, щоб не дуже осідав берег.

Радж і Янг пливли біля самої безодні. Янгові здавалося, що в цій безодні гойдаються, снують сюди-туди величезні потвори з вогненними очима і страшенними ротами, і ці потвори здатні проковтнути не тільки людей, а навіть і човни. Видно було розпливчасті контури бетонних брил. Вони позаростали вже водоростями, губками, актиніями…

Раптом Радж щось помітив серед