Читати книгу - "Чужинець на чужій землі"

Звичайно, він захистив би Джилл у будь-якому разі — навіть ризикуючи якимось чином вчинити неправильно. Але саме зараз загальні настанови Джубала були надзвичайно доречними: вони залагоджували суперечності, лишаючи його розум неподільним.

Коли перший чоловік вказав на Джилл, а двоє чоловіків, які йшли поряд з ним, поспішили до неї з пістолетами, що просто випромінювали надзвичайну неправильність, Сміт потягнувся через свого Doppelganger[35] і дав кожному з них те крихітне викривлення, що спричиняло зникнення.

Перший чоловік витріщився туди, де вони були, потім потягнувся за своїм пістолетом — і його теж не стало.

Почали наближатись інші четверо. Сміт не хотів скручувати їх. Він відчував, що Джубалу більше сподобається, якщо він просто їх зупинить. Але зупинити річ — навіть попільничку — це робота, а Сміт зараз був відокремлений від свого тіла. Старійшини впоралися б із цим — з усіма чотирма разом, — але Сміт зробив те, що міг зробити. Те, що мав зробити.

Чотири легких дотики — вони зникли.

Він відчув інтенсивнішу неправильність, яка походила від машини, що стояла на землі, і відразу ж пішов туди. Ґрокнув швидке рішення, і машина з пілотом зникли.

Він майже випустив з поля зору машину, яка зависла у повітрі. Владнавши справу з її попередницею, Сміт почав розслаблятися, аж раптом несподівано відчув неправильність і наростання тривоги — і поглянув угору.

Друга машина приземлялася просто туди, де він зараз стояв. Сміт розтягнув відчуття часу на свій особистий ліміт і пішов до машини, що висіла у повітрі. Ретельно її оглянув, ґрокнув, що вона була засмічена межовою неправильністю, як і перша... І перекинув її у нескінченність. А потім повернувся до групи біля басейну.

Всі його друзі здавалися трохи схвильованими; Дорказ ридала, а Джилл підтримувала та заспокоювала її. Лише Анну, здавалося, не зачепили емоції, які, Сміт відчував, кипіли довкола нього. Але неправильність зникла — вся. А з нею і тривога, що перервала його медитацію перед цим. Він знав, що за допомогою Джилл Дорказ зцілиться швидше і краще, ніж будь-хто інший: Джилл завжди ґрокала пошкодження повністю й одразу. Стурбований емоціями, що вирували довкола, і трохи знервований тим, що на точці перетину він міг діяти не зовсім правильно, — чи що Джубал може так його ґрокнути, — Сміт вирішив, що зараз може піти. Він сковзнув назад у басейн, знайшов своє тіло, ґрокнув, що воно й досі там, де він його залишив, таке ж, як було, неушкоджене, — і знову сковзнув у нього.

Він мав намір обміркувати події, що сталися на точці перетину. Проте вони були надто нові, надто свіжі; Майк ще не був готовий охопити їх, плекати та шанувати тих чоловіків, яких мусив перемістити. Замість цього він з радістю повернувся до завдання, над яким працював: «щербет», «шербітлі», «шербетзайд»...

Він дійшов до «тінворка» і майже збирався зрозуміти «тайні», коли відчув, що до нього доторкнулася Джилл. Він вивернув язика і підготував себе, знаючи, що його брат Джилл не може дуже довго залишатися під водою без шкоди для себе.

Коли вона його торкнулася, він потягнувся, доторкнувся рукою до її обличчя й поцілував. Це було те, що він навчився робити дуже давно, — проте не відчував, що ідеально ґрокнув. Це було більше зближення, аніж водна церемонія. Але тут було також ще щось... щось, що він дуже хотів ґрокнути в ідеальній повноті.

Розділ 16

Джубал Гаршоу не став чекати, поки Джилліан витягне свою проблемну дитину з басейну. Він залишив вказівку, щоб Дорказ дали заспокійливе, і поспішив у свій кабінет, залишаючи Анну пояснювати (або не пояснювати) події останніх десяти хвилин.

— Сюди! — вигукнув він через плече.

Міріам озирнулася і наздогнала його.

— Гадаю, що це я маю бути «сюди», — сказала вона, задихаючись. — Але бос, що...

— Дівчино, ані слова.

— Але бос...

— Замовкни, я сказав. Міріам, вже через тиждень ми всі сядемо і дозволимо Анні розповісти, що вона бачила насправді. Але прямо зараз усі, кому не лінь, почнуть дзвонити сюди, а репортери дертимуться на дерева; тому спершу я хочу зробити кілька дзвінків. Мені потрібна допомога. Чи ти з тих жінок, що нікуди не годяться — бо розклеюються, коли вони дійсно потрібні? Це, до речі, нагадало мені... Запиши: вирахувати з Дорказ зарплатню за той час, що вона проведе в істериці.

Міріам перехопило подих:

— Бос! Якщо ти посмієш це зробити, ми всі звільнимося!

— Маячня!

— Я серйозно. Припини обкрадати Дорказ. Ну, у мене б теж трапилася істерика, якби вона мене не випередила, — сказала вона і додала: — Схоже, що ця істерика станеться просто зараз.

Гаршоу посміхнувся:

— Так — і я дам тобі ляпаса... Добре; додай Дорказ премію за «додаткові небезпечні обов'язки». Додай премію усім. Особливо мені. Бо я її заслужив.

— Добре. Але хто сплатить твою?

— Платники податків, звісно ж. Ми знайдемо спосіб витиснути... Прокляття!

Вони дійшли до дверей у його кабінет, де телефон уже вимагав уваги. Він сковзнув на сидіння біля телефону і відповів:

— Говорить Гаршоу. Хто ви в біса такий?

— Досить банальностей, доку, — весело відповіло обличчя на екрані, — вже впродовж багатьох років я тебе не боюся. Як справи?

Гаршоу впізнав у цьому обличчі Томаса Маккензі, головного продюсера «Нових Світових Мереж», і трохи розслабився:

— Досить добре, Томе. Але я поспішаю, як можу, — тож...

— Ти поспішаєш? Спробуй-но мій 48-годинний робочий день... Я не заберу багато часу. Все ще думаєш, що матимеш щось для нас? Я не заперечую проти дорогого обладнання, встановленого там, у вас: це я потягну. Але бізнес є бізнес — і я повинен платити зарплатню трьом повним командам лише для того, щоб підтримувати твій сигнал. Союзні правила — знаєш, які вони. Я хочу зробити для тебе все, що зможу. У минулому ми використовували безліч твоїх сценаріїв і сподіваємося використати ще більше у майбутньому, але я й гадки не маю, що казатиму нашому інспектору.

Гаршоу пильно глянув на нього:

— Тобі не здається, що висвітлення у пресі, яке ви щойно отримали, більш ніж достатньо, щоб оплатити фрахт?

— Яке ще висвітлення у пресі?

За кілька хвилин Гаршоу вже попрощався і вимкнувся,