Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Маленькі дикуни 📚 - Українською

Читати книгу - "Маленькі дикуни"

647
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Маленькі дикуни" автора Ернест Сетон-Томпсон. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 66 67 68 ... 83
Перейти на сторінку:

— Та ну? Я ж нічого такого не роблю! — вперто відповів Гай, і став знову плескати по брезенту.

— Гаразд, можеш мокнути.

І вже за кілька хвилин там, де він плескав по брезенту, цівкою почала стікати вода, тоді як весь брезент не пропускав і краплини.

Це явище відомо кожному, хто пересиджував дощ у наметі..

Дим, що збирався вгорі, поступово спускаючись вниз почав виїдати очі.

— Яне, підніми трохи покришку з підвітряного боку, — сказав Калеб. — Зараз я зроблю вам перегородку.

Калеб напнув шматок брезенту між трьома палицями — й у тіпі з’явився душник. Тепер вітер не дув їм у спини, а здіймався над головами. Одразу ж зник дим у тіпі, та й краплі дощу, що потрапляли крізь димовий отвір, більше не турбували.

— На таких перегородках індіанці зображають подвиги.

— Ось і маєш роботу, Маленький Бобре! — вигукнув Сем. — Маєш намалювати всі наші подвиги на перегородці, а зовні, за індіанським звичаєм, зобразиш усі наші тотеми!

— Я вважаю, що містера Кларка слід прийняти в наше плем’я — будете нашим шаманом?

Калеб лише посміхнувся у відповідь. Очевидно, то був знак згоди.

— Тоді я намалюю чотири тотеми, — сказав Ян.

Він накопав жовтої глини, набрав із дна загати сірої глини, яка, висихаючи, робилась білою; після цього розжарив на вогні жовту глину і отримав ще й червону. За чорну глину йому була зола. Кожну глину він розтер з єнотовим жиром та сосновою живицею.

Ян без проблем дістав би значно яскравіші олійні фарби, та він принципово не робив набіг на блідолицих — бо мав зобразити справжні індіанські тотеми!

— Калебе, щось ти давно нам не розповідав про індіанців, — пропищав Гай. — Особливо я полюбляю слухати про їхні сміливі вчинки, — додав він, намагаючись розвинути улюблену тему. — Пригадую, як бабак, скрегочучи зубами, пер на мене. Уявляю, якби на моєму місці був хтось інший — з переляку він напевне…

— Припини! — гримнув на нього Сем.

Калеб мовчки попихкував люлькою. Дощ барабанив надворі по тіпі, брезент од відру ходив ходором. Запанувала тиша. Раптом голосно й чітко пролунало моторошне «скррр!» Всі здригнулись од несподіванки. Якби Калеба не було в тіпі, то хлопці напевне перелякалися б не на жарт.

— Це… це банші, — прошепотів Сем.

У Калеба в очах спалахнули хитрі вогники.

— Що воно так кричить? — запитав Ян.

Калеб нічого не відповів і кинув погляд на Турка. Собака спокійно простягнувсь біля вогню, а коли цей крик пролунав знову, то лише підвів голову, байдуже глянув на господаря, і сховав носа в лапах.

— А Турку байдужки.

— Собаки не чують банші, — зауважив Сем, — не бачать вони й привидів. Так казала бабуся Невіль.

Поведінка собаки нагнала ще більше страху.

— Ти найхоробріший серед нас, Яструбине Око, — прорік Дятел. — Іди і поціль у банші з лука! А я дам тобі свою найкращу стрілу. Якщо тобі вдасться підстрелити банші, ми урочисто присудимо тобі гранд ку. Ну ж бо, збирайся. Ми ж усі чули, що тобі подобаються сміливі вчинки.

— З бовдурами не розмовляю, — відрізав Яструбине Око. — Калебе, розкажи нам про індіанців.

— Хоробрість — головна чеснота індіанців, — сказав Шаман і хитро підморгнув.

Всі, крім Гая, розсміялись, але досить стримано, бо ніхто не прагнув доводити цього вечора свою хоробрість.

— Все, я вже сплю! — відрізав Яструбине Око.

— Добраніч, тільки ти лягаєш під риштаком, — кинув Дятел, не забувши про Гаєву впертість, з якою він плескав по брезенту.

— Та ляжу, ляжу, — вигукнув Яструбине Око, який ладен був лягти де завгодно, аби не доводити своєї хоробрості.

Невдовзі ліг і Ян. Сем же, який за прикладом Калеба навчився курити люльку, мовчки попихкував разом зі старим. Та щойно пролунало гучне Гаєве хропіння і Ян став рівно дихати уві сні, Сем, наважився на відверту розмову:

— Послухайте, Калебе, я не збираюсь захищати свого батька, але я його добре знаю. Він непогана людина. Він чесний і беззлобний, і добрі справи робить так, щоб ніхто цього не знав. І ніколи не вихваляється… Ну, а як вже поб’є з ким горшки, то про це знає увесь світ. Він погано думає про вас, а ви про нього. То давайте розберемось у цій справі!

Сем завжди був розважливим. І зараз він говорив як дорослий, а не п’ятнадцятирічний підліток.

Калеб лише нерозбірливо щось буркнув, не виймаючи люльки з рота. Сем тим часом продовжив:

— Якщо ви розповісте мені геть усе про тодішні події, можливо, нам з мамою вдасться угамувати тата.

Сем дуже вчасно згадав про матір. Калеб знав її ще зовсім юною, вона й тоді була добра і мала щире серце. Зараз вона не втратила своєї лагідної вдачі. Вона в усьому слухалась свого чоловіка, за винятком тих випадків, коли бачила несправедливість — тоді місіс Рафтен ніщо не могло стримати. Вона завжди вірила у порядність Калеба, навіть після його сварки з Рафтеном, і ніколи не приховувала це.

— Та що там розповідати, — скрушно похитав головою Калеб. — Ми мінялися кіньми. Він обдурив мене, а потім тиснув на мене, щоб я якнайшвидше віддав борг. Я змушений був віддати йому свій овес по шістдесят центів, а він при мені перепродав його по сімдесят п’ять. Виникла сварка. Я зопалу вигукнув, що помщусь йому. Того дня я рано пішов з Дауні. У нього в кишені лежало триста доларів моїх грошей — усі мої статки! То було все, що я мав.

1 ... 66 67 68 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маленькі дикуни», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Маленькі дикуни"