Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Онуки наших онуків, Юрій Павлович Сафронов 📚 - Українською

Читати книгу - "Онуки наших онуків, Юрій Павлович Сафронов"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Онуки наших онуків" автора Юрій Павлович Сафронов. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 67 68
Перейти на сторінку:

Я теж не міг тепер дивитись на небо, не думаючи про оранжеве сонце і білих велетнів. І одного разу мій мозок блискавкою пронизав спогад…

Я раптом пригадав дідуся астронома Іллю Петровича Брадова, що зіграв, сам того не знаючи, дивовижну роль у моєму житті, і ту ніч, коли ми зустрілися з ним у його обсерваторії…

«Перед вами сузір’я Волопаса, — знову прозвучали в моїх вухах його слова. — У центрі ви бачите яскраву зорю Арктур, а недалеко від неї маленьку, ледь помітну зірку спектрального класу К. Коли ми досліджували цей район неба за допомогою радіоскопа, то несподівано натрапили на загадкове явище. Від якоїсь невидимої в телескоп зорі чи планети протягом доби через кожні п’ять годин приймали однакові серії радіосигналів. Нам пощастило записати їх на плівку. Черговість сигналів така періодична, що навіть у людини, позбавленої будь-якої фантазії, мимоволі з’явилася б думка про їхнє штучне походження. Уявіть собі: можливо, там, у тьмяному оранжевому світлі зорі, яка згасає, також живуть розумні істоти і шлють команди своїм міжзоряним кораблям або перемовляються по радіо з людьми іншої планети…»

Я негайно поділився своїми спогадами з Ярославом Павловичем, котрий спостерігав за зоряним небом через новий надтелескоп, створений на базі плавучого дзеркала. Це була велика астрономічна станція, яка літала в міжзоряному просторі.

— Брадов? — перепитав мене Ярослав Павлович. — Пригадую, я читав його праці. Але, здається, в них нічого не було сказано про загадкові радіосигнали. Ви кажете, в сузір’ї Волопаса? Гаразд, ми перевіримо.

Через кілька днів Ярослав Павлович подзвонив мені на Землю.

— Здається, Брадов був правий. Нам дійсно вдалося виявити біля ледве помітної зірки спектрального класу К декілька планет. Одна з них велика. Більша за Землю. Правда, карта зоряного неба не зовсім співпадає з тією, що з’являється в загадковому кільці, але й це можна пояснити. Відтоді, як невідомі прибульці побували на Землі, минуло стільки тисячоліть, що зорі встигли змінити своє розташування… Хтозна, може білі велетні, ті відважні міжзоряні мандрівники, і справді живуть на одній із планет недалеко від Арктура…

…Багаття догоряло. Я дивився на жар, який жеврів, і думав про вічність. Я. прожив надзвичайно довге життя і був свідком величезних змін на Землі. Та що значить життя однієї людини у порівнянні з вічністю?

Життя існує на Землі понад два мільярди років. Людське суспільство налічує понад мільйон років. Історія цивілізації охоплює всього тільки декілька тисячоліть. Життя людини триває сто — сто п’ятдесят років. Це мікроскопічно мало у порівнянні з безкрайньою вічністю. І все ж вона не гнітить нас. Життя кожної людини яскраве, своєрідне і неповторне, сповнене великого змісту і завжди лишає після себе слід.

Людина перетворює континенти, руйнує гори, створює моря, осушує болота і зрошує пустелі, не чекаючи, коли це зробить час.

Минуть віки, і сам час стане підвладний людині.

Час може зруйнувати нашу маленьку планету, загасити наше сонце. Але людина не загине. Вона заселить інші світи або створить нові планети з матеріалу Всесвіту; вона оживить наше сонце, коли воно стане згасати, або ж запалить нове світило, перед яким наше мікросонце буде не більше як дитячою іграшкою, примітивною, спрощеною моделлю.

Людству жити ще мільйони і мільярди років, і неможливо зараз передбачити, якого технічного і культурного прогресу досягнуть люди, які проблеми хвилюватимуть тоді їхній неспокійний розум і серця.

Передбачити неможливо. А дізнатися…

Якщо ми зуміємо налагодити зв’язок із тим далеким світом, вісточку від якого ми одержали у вигляді загадкового кільця, ми зможемо дізнатись дещо і про майбутнє Землі.

А поки що — до роботи, щоб хоч трохи, хоч на один крок наблизити прихід майбутнього — далекої прекрасної мрії.

ДАНI КНИГИ

Для середнього та старшого

шкільного віку


Сафронов Юрий Павлович,

Сафронова Светлана Александровна

ВНУКИ НАШИХ ВНУКОВ

Научно-фантастический роман

(На украинском языке)


Редактор Л. Т. Василенко

Технічні редактори Є. Ю. Зеленкова,

Ф. Н. Резник

Художній редактор В. Ю. Тернавський

Коректори В. Л. Ніколенко,

Т. О. Крижна



Здано на виробництво 8. XII. 1968 р. Підписано до друку 22. І. 1969 р. Формат 70Х901/32. Папір друк. № 2. Фіз. друк. арк. 10. Умовн. друк. арк. 11,7. Обл. — вид. арк. 11,18. Тираж 30 000. Зам. № 1495. Ціна 43 коп.

Видавництво «Веселка». Київ, Кірова, 34.

Друкоофсетна фабрика «Атлас» Комітету по пресі при Раді Міністрів УРСР. Львів, Зеле

ПРИМIТКИ
1

Тут і далі, описуючи природні умови та своєрідності життя на Венері, автори роману відштовхуються від однієї з гіпотез, яку ще декілька років тому поділяла частина астрономів. Радіолокаційні дослідження, а згодом політ і м'яка посадка на планету радянської космічної станції «Венера-4», однак, довели, що природні умови там інші, не такі, як описано в романі. Те саме стосується, зокрема, тривалості обертання планети навколо осі, нахилу її осі до орбіти і т. п. Детальніше про це сказано в передмові до книжки (Прим. перекладача).

(обратно) 2

Terra incognitaземля невідома (лат.).

(обратно)
Оглавление ЖИТТЯ І ФАНТАСТИКА ПРОЛОГ Розділ перший ТАЄМНИЦЯ МЕТЕОРИТА
1 ... 67 68
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Онуки наших онуків, Юрій Павлович Сафронов», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Онуки наших онуків, Юрій Павлович Сафронов"