Читати книгу - "Не моя проблема, Наталия Згама"

Подруга відповідає на дзвінок майже одразу.

- Привіт, Ем.

- Привіт. Слухай… - не стримуюсь, схлипую…

- Що з тобою? - Її голос відразу стає незвично серйозним.

– Я можу до тебе приїхати? Тільки так, щоби ніхто не знав, навіть Ольга…

- Звісно. Я за кілька хвилин буду вдома. Виходила по продукти.

- Спасибі.

- Гей, ти обережніше, Ем, гаразд? Я на тебе чекаю, і що б не трапилося – ми все вирішимо.

- Звісно. Незабаром буду в тебе.

Скидаю дзвінок якраз у той момент, коли автомобіль Джеймса проїжджає повз мене до будинку. Звідси мені добре видно ворота та частину двору перед будинком. Дивлюся, як він паркується, виходить із машини, прямуючи у бік дверей. Схлипую, дивлячись на його високу, таку сильну та рідну постать. Джеймс, ніби щось відчуває, і повертається до мене. Він не може бачити ні мого автомобіля, ні мене тим більше, але стоїть так нерухомо кілька секунд. Я починаю тремтіти, ковтаючи сльози, не можу відірвати погляду від хлопця, якого люблю. Люблю настільки сильно, що тікаю від нього, дізнавшись про те, що в нього є інша – дорога йому дівчина. Та, з якою він ніколи не розлучався, і швидше за все, ніколи не розлучиться.