Читати книгу - "Повернути себе. Том 2, Олександр Шаравар"

            Більше робити на базі Декс було нічого. Вибравши чергового зіурга, який мав доступ до ангару, він вирушив із ним у зворотний шлях. Вся операція зайняла близько півтори години, до цього моменту Зіг вже мав закінчити з оформленням документів і зайнятися інспекцією бази.

           Отже, можна було й не поспішати. Інспекція все одно затягнеться на кілька годин точно. От тільки й затримуватись Декс не хотів. Так чи інакше, у свідомості всіх зіургів були думки про те, щоб поласувати людським тілом.

            Вона, виявляється, і звичайних зиургов діє позитивно, збільшує фізичні сили деякий час, збільшує швидкість мислення. З пам'яті одного з зіургів, зустрінутих на шляху, Декс дізнався, що ходить легенда, як один із біотехніків зміг з'їсти мозок сильного псіона аграфа під час минулої війни.

            І цього вистачило для того, щоб мутувати природним шляхом, причому проскочив він одразу дві касти. За легендою цей колишній біотехнік тепер очолював дослідницький інститут на батьківщині.

           Скільки правди в цьому було, сам Зіург не знав. Але він не відмовився б повторити легенду тільки з самим собою. Взагалі майже вся сучасна культура звичайних зіургів була сформована навколо того, щоб отримати дозвіл на мутації і пробратися у високу касту.

             І для цього треба було стати корисним. Найпростіший спосіб – це стати солдатом, ті, якщо виживають через десять років, отримують дозвіл на мутацію у вищу касту офіцерів. Якщо пощастить і проживуть ще двадцять років, то можуть отримати черговий дозвіл, а там і до таурскена дістатися можна за п'ятдесят років вірної служби.

             Подальші переходи на вищі касти були утруднені і дозвіл отримували одиниці. Але зазвичай таурскени і не дуже прагнули далі. Їхні тіла вже не мали меж життя, вони були безсмертні і загинути від старості не могли, при цьому від них не вимагали нічого надто складного.

            Була, щоправда, ієрархія і серед таурскенів, від звичайних польових командирів і генералів командувачів цілими флотилиями. Але фізично один від одного мало відрізнялися. З кожним роком вони ставали лише сильнішими у псіонічному плані.

          Аналогічно й у науковій касті можна було дістатися таурскену. Але такі таурскени мали слабше фізичне тіло, яке, однак, у рази перевершувало звичайних зіургів, але вищий індекс інтелекту.

          Так було з усіма напрямками у суспільстві зіургів. Вище таурскенів стояли так звані пасеркени. У перекладі на людську - щось схоже на молодшого лорда.

           Саме пасеркеном був Розрітур, і ось вони були, навіть найслабші, псіонами А рангу. А найсильніші пасеркени, судячи з спогадів про єдиний раз, коли цей зіург бачив на центральній базі флоту головнокомандувача силами вторгнення, були не слабші за самого Декса.

           Але пасеркени не були вищою кастою у зіургів. Були ще кени, що у перекладі означало “лорди”. Але про них звичайні зіурги лише чули. Зіг-Заур лише один раз бачив кена у своєму житті, коли отримував нагороду за допомогу у захопленні двох планет під час першої спроби захоплення Співдружності.

           Відчуття чогось великого передалися Дексу навіть через спогади Зіга. Але й кени не були вищими. Були ще легендарні іо, але особисто Зіг вважав їх просто легендою і жодного разу їх не бачив і не чув реальних фактів існування.

            Батько, до речі, у Зіга був таурскеном, як і його мати. Завдяки цьому сам Зіг народився лише на одну касту нижче, ніж таурскен. І вже під час служби лише за п'ять років домігся того, щоб отримати дозвіл на становлення таурскеном.

           Поки Декс розмірковував про структуру суспільства зіургів, вони встигли дійти ангару. Вже тут, у самому ангарі, Декс трохи розслабився, але, на жаль, піднятися на борт він не зможе без Зіґа, інакше відкриття вхідної мембрани просто так буде занадто підозрілим.

            І так Декс наказав зіургу принести контейнер із живильною сумішшю для корабля, щоб була хоч якась причина проникнути в сам ангар. Треба віддати належне, корабель із задоволенням поглинав через щупальця живильну суміш із контейнера.

        Вважати його розумним було не можна, але найпростіші емоції корабель відчував, і від нього йшло задоволення в емпатичному спектрі. Декс нічого не залишалося, крім як чекати повернення Зіга.

        Забравшись на дах носія, Декс розлігся на ній і поринув у медитацію, щоб скоротити час, та й слід розібратися в тому, чому він останнім часом став занадто емоційним.

         З медитації сполота вирвали двері в ангар. Зосередившись, Декс ковзнув з даху вниз і приготувався про всяк випадок до розвитку ситуації.

         Але виявилося, що це повертався Зиг, і він був у стані близькому до сказу. Декс одразу напружився, підозрюючи, що могли злетіти його установки та потягнувся до його свідомості. На щастя, сказ був пов'язаний не з установками.

          — Якщо наступного разу третій склад досі не внесений на схеми бази, я повідомлю про це Розрітуру.

           —   Таурскен Зіг-Заур, запевняю вас, це просто технічна помилка. Відповідальний за будівництво складу буде покараний. Ми думали, що склад вже на схемі. - намагався виправдатися інший таурскен.

           —  Звичайно, і те, що всі у складі працівники з клану "КруРана", теж випадковість? - зі скепсисом зневагою подивився Зіг на свого співрозмовника. - Як і ти, між іншим.

            —  Це випадковість, чиста випадковість, - на всі боки від співрозмовника Зіга пішов страх, сильний страх.

            — Якщо до наступного мого відвідування нічого не зміниться, я розмовлятиму з командуючим пасеркеном Розрітуром. Ти ж знаєш, я вхожий у його лігвище, - сказав Зіг-Заур.

            —   Ми все виправимо, - відповів той, ось тільки Декс відчув, що страх різко змінився на рішучість і ненависть, спрямовану на Зіга. Відчув і він це, але вдав, що нічого не зрозумів.