Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Дженні Герхард, Теодор Драйзер 📚 - Українською

Читати книгу - "Дженні Герхард, Теодор Драйзер"

548
0
07.04.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дженні Герхард" автора Теодор Драйзер. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 66 67 68 ... 110
Перейти на сторінку:
душі від передчуття цієї тяжкої церемонії. — З вашого боку було дуже люб’язно зайти до нас. Містер Кейн дуже зайнятий, але як тільки він трошки звільниться, ми обоє будемо раді бачити в себе вас і вашого чоловіка.

— І ви приходьте вдвох якось увечері, — сказала м-с Стендл. — Ми живемо дуже тихо. Мій чоловік — не любитель театрів і виїздів. Але з сусідами ми підтримуємо найдружніші стосунки.

Дженні привітно посміхнулася. Гостя зібралася йти, і Дженні провела її до дверей.

— Як я рада, що ви така чудова, — відверто сказала м-с Стендл, стискаючи їй руку.

— Дякую вам, — сказала, зашарівшись, Дженні. — Справді ж, я не заслужила такої похвали.

— Ну, то я ждатиму вас. До побачення.

І вона з посмішкою помахала на прощання рукою.

«Здається, зійшло непогано, — думала Дженні, дивлячись услід колясці, що віддалялася. — Вона приємна жінка. Треба буде розповісти Лестеру».

Побували у них і якісь м-р та м-с Кармайкл Берк, і м-с Філд, і м-с Боллінгер; вони або залишали свої карточки, або заходили посидіти й поговорити. Дженні, побачивши, що її вважають гідною пошани, всіляко намагалася не осоромитись. І це їй чудово вдавалося. Вона була гостинна й привітна; у посмішці її відчувалася добрість, у манерах — цілковита природність, вона справляла чудове враження. Гостям своїм вона розповідала, що останній час жила на Північній околиці, що її чоловік, м-р Кейн, давно мріяв оселитися у Хайд-Парку, що з нею живуть її батько і дочка від першого шлюбу. Вона висловлювала надію й надалі підтримувати знайомство з своїми милими сусідами.

Вечорами вона доповідала про своїх гостей Лестеру, — сам він не мав великого бажання заводити знайомство з цими людьми. Дженні поступово добирала смаку.

Їй подобалося заводити знайомства, і вона сподівалася, що в новій обстановці Лестер звикне бачити в ній добру жінку й ідеальну супутницю життя. І тоді, можливо, коли-небудь він одружиться з нею.

Проте перші враження не завжди бувають міцними, в чому Дженні скоро переконалася. Сусіди прийняли її до свого товариства, либонь, надто поспішно, а потім поповзли чутки. Якась м-с Соммервіл, сидячи в гостях у м-с Крейг, найближчої сусідки Дженні, натякнула в розмові, що їй дещо відомо про Лестера.

— Так, так. Ви знаєте, любенька, репутація в нього не зовсім... — вона звела догори брови й погрозила пальцем.

— Та що ви говорите! — стрепенулася м-с Крейг. — А на вигляд він такий статечний, серйозний.

— Почасти це так і є, — промовила м-с Соммервіл. — Він з прекрасної родини. Але чоловік розповідав мені, що він мав зв’язок з якоюсь молодою жінкою. Вже й не знаю, чи вона це, чи ні. З тією вони жили як чоловік і жінка десь на Північній околиці, і він рекомендував її всім, як міс Гервуд чи щось подібне.

— Подумайте тільки! — і м-с Крейг від здивування прицмокнула язиком. — А знаєте, це ж, либонь, та сама жінка. Прізвище її батька Герхардт.

— Герхардт! — вигукнула м-с Соммервіл. — От, от, цілком вірно. І раніше в неї, здається, також була скандальна пригода, у всякому разі — була дитина. Можливо, Кейн потім і одружився з нею — не знаю. Але родина його, оскільки мені відомо, і чути не хоче про її існування.

— Це страшенно цікаво! — вигукнула м-с Крейг. — І подумати тільки, що він усе ж таки одружився з нею! А можливо, ні? В наш час так важко знати, з ким доводиться мати справу.

— Ви маєте цілковиту рацію. Іноді просто немає можливості розібратися. А вона нібито дуже мила жінка.

— Чарівна! — підтвердила м-с Крейг. — Така наївна. Вона мене просто зачарувала.

— А може, це все ж не та жінка, — продовжувала гостя. — Я могла помилитися.

— Ну, навряд! Герхардт! І вона сама мені казала, що жили вони на Північній околиці.

— Тоді, виходить, вона. Як дивно, що ви про неї згадали!

— Дуже, дуже дивно, — сказала м-с Крейг, вже обмірковуючи про себе, як їй триматись з Дженні надалі.

Чутки доходили і з інших джерел. Хтось бачив Дженні з Лестером у колясці на Північній околиці; комусь її рекомендували під іменем міс Герхардт; хтось був поінформований про розлад у родині Кейн. Певна річ, теперішнє становище Дженні, чудовий будинок, багатство Лестера, краса Вести — все це сприятливо впливало на думку світу. Дженні тримала себе з таким тактом, так явно була чудовою дружиною й матір’ю і взагалі справляла таке миле враження, що гніватись на неї не було можливості; але в неї було минуле, і про це не забували.

Вперше Дженні відчула, що насувається гроза, коли Веста, повернувшись із школи, раптом запитала її:

— Мамо, а хто був мій тато?

— Прізвище його було Стовер, — відповіла мати, зразу збагнувши, що справа неладна, що хтось бовкнув щось зайве. — А чому це тобі заманулося спитати?

— Де я народилася? — питала далі Веста, не відповідаючи їй і, очевидно, поставивши собі за мету якнайбільше дізнатися про саму себе.

— У Колумбусі, маленька, в штаті Огайо. А що?

— Аніта Боллінгер сказала, що в мене не було ніякого тата і що ти навіть не була одружена, коли я в тебе народилася. Вона каже, що я не справжня дівчинка, а просто невідомо хто. Я так розсердилась, що відлупцювала її.

Дженні мовчки, із застиглим обличчям, дивилася в простір. М-с Боллінгер була в неї у гостях і мало не щиріше від усіх пропонувала їй свою дружбу, а тепер її дочка так розмовляє з Вестою. Де це вона наслухалась?

— Ти не звертай на неї уваги, — сказала, нарешті, Дженні. — Вона нічого не знає. Твій тато був містер Стовер, і ти народилася в Колумбусі. А битися негарно. Коли дівчатка б’ються, вони можуть наговорити різних образливих речей іноді просто так, зопалу. Ти її не чіпай і не підходь до неї, тоді й вона тобі нічого не скаже.

Пояснення вийшло не дуже вдалим, але на певний час воно задовольнило Весту, яка сказала тільки:

— Якщо вона спробує мене вдарити, я їй також дам.

— Та ти зовсім не підходь до неї, розумієш? Тоді вона тебе не вдарить. Думай про свої заняття, а до неї не чіпляйся і не сварись з нею, і вона з тобою не сваритиметься.

Веста побігла, а

1 ... 66 67 68 ... 110
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дженні Герхард, Теодор Драйзер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дженні Герхард, Теодор Драйзер"