Читати книгу - "Вибухова парочка, Аріна Вільде"

Кирило

Я не хочу визнавати цього, але я нервую. Наче вперше збираюся на побачення, хоча це і побаченням не можна назвати. Насилу вдалося умовити Левандовську піти зі мною на прийом. Не знаю чому, але мені раптом захотілося побачити її в обтягуючому платті, з макіяжем і зачіскою. Жіночною і неповторною. А потім привезти до себе додому і кинути її на ліжко. Повільно зняти тонку тканину, пестячи жіночне тіло. Від спогадів про те, що ми витворїли під час мого вимушеного лікарняного в штанях миттєво стає тісно.        

Хрін знає як взагалі вийшло, що в мені раптом прокинувся інтерес до цієї дівчини. А ще ревнощі. Ледве стримався, щоб не набити Єгору морду на вечірці. На яку, до речі, теж поперся через Любу. Вірніше, для того щоб перестати думати про неї і провести шалену ніч з гарячою дівчиною. І ось, немов за іронією долі, в перші ж десять хвилин я зустрів там Любу, яка зажималася з моїм старим приятелем.

Я сідаю в авто і прямую в бік будинку Люби, згадуючи наш спільний ранок. Зізнатися чесно, було щось у тому, щоб прокидатися з нею в одному ліжку, потім разом снідати. Дивитися як вона розгулює по кухні в одній моїй сорочці і притискатися до її спокусливого тіла. А потім бажано влаштувати секс-марафон. Я навіть забуваю про те, що спочатку підозрював її у смерті діда. Та й якщо чесно, тепер мені це здається маячнею. вона віддана фанатичка і за три місяці жодного разу не намагалася зробити щось на шкоду компанії. Хіба що тільки мені.

Я паркуюся біля будинку і пишу їй коротке повідомлення. Не відриваю погляд від вхідних дверей і, коли Левандовська з'являється на вулиці дихання збивається, а пульс частішає. Синя обтягуючк сукня їй неймовірно йде. Розпущене волосся струмиться по плечах, а на обличчі грає легка посмішка. Вона сідає в машину, а разом з нею по салону розноситься аромат квіткового парфуму.

- Сподіваюся, ти не збираєшся напитися, бо більше я не поїду з тобою за кермом, - суворо вимовляє вона і я закочую очі.                      

- Расслабся, Любочко, ти занадто правильна. Не дивно, що ти досі не одружена.                  

- Я досі не заміжня, бо навколо одні дурні, - хмикає вона і прикріплює ремінь безпеки.                  

- Це те, про що я і говорив. — Вказую на ремінь і ловлю себе на думці що зараз би із задоволенням вп'явся в її пухкі губки. — Досить слідувати правилам, просто насолоджуйся життям. Прийди хоч раз в офіс у спортивках або занадто відвертому одязі, зроби татуху, напийся, просто перестань бути ханжею.                                            

- Не впевнена що ти правильно використовуєте слово "ханжа".                 

- Ось. Це те, про що я говорив. Гаразд, тоді педантична.Так підійде?                 

 - Не впевнена що це про мене, - схрещує руки на грудях і з викликом дивиться на мене.        

 - Ти нестерпна.  Відчуття, ніби тобі п'ять років і я чимось сильно образив тебе.               

 - Царьов, ти викликаєш у мене зараз бажання повернутися додому і залізти під ковдру, щоб гарненько виспатися.  Так що або веди машину мовчки, або відвези мене назад.         

 - Зрозумів.  Мовчу.  Весь вечір буду мовчати, якщо вже так хочеш, - підтискаю губи і раптом в голову приходить чудова ідея.  Треба її споїти.  Розслабити, приспати пильність, в потім показати де починається рай.