Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

Дама-ящірка подивилася на емблему і підтвердила особистість гнома. Тоді вона відповіла: Граф попросив мене відправити вас до замку Золота Сосна. Ваш народ буде там, щоб прийняти вас. Я можу відправити з вами невелику групу підземних вершників-ящірок, але не надто багато. Вони можуть гарантувати, що на вас не нападуть з інших сторін хребта Джоргенді. Що стосується маршруту, то його можна вибрати самостійно. Яке кріплення потрібне?

Хто був графом? Чіяра, який ховався за екраном заломлення, не міг не здивуватися. Графів в імперії було багато, і їх було не менше десятка, що володіли реальною владою. Відрізнити їх одним реченням було непросто. Місцем їх зустрічі був замок Золота Сосна, який знаходився в горах на захід від Асгарда. Це означало, що хребет Йоргенді вже давно був готовий захопити Анзлуа. Вони навіть взяли це до уваги, перш ніж складати цей план, включаючи шлях втечі, якщо план буде успішним або невдалим. Ці слова, — навмисно задумані, — спали їй на думку, як блискавка. Вона подивилася на Бориса Ковадла. Здавалося, він не знав графа, а це означало, що відповідальною за його прийом був хтось інший. Якщо не для того, щоб змусити його замовкнути, то заради конфіденційності.

.

Кіяра злегка насупився. Здавалося, що чи то заради конфіденційності, чи то для того, щоб змусити його замовкнути, було трохи смішно використовувати графа для виконання цієї місії.

.

Будь-який байонет цілком підійде. Я поїду верхи на людському коні, — невиразно сказав гном, боячись, що він розповість занадто багато.

,

На щастя, Шагос не керувала карликом безпосередньо, тому не побачила жодних зачіпок. Шагош кивнув. Насправді вони обоє знали про існування один одного лише в останню хвилину від вищого керівництва. Тепер це була просто зустріч між незнайомими людьми.

?

В цей час Кіяра, яка ламала голову, не почула жодної корисної інформації з розмови між ними. Врешті-решт вона вирішила скористатися другим планом. Вона ніжно поплескала ельфа по плечу, що налякало ельфа і змусило підсвідомо підвести очі. Можливо, рух двох був занадто великим, Шагос, який розмовляв з гномом, раптом підвів очі і глянув на місце, де вони ховалися втрьох. Хто там ховається?

.

— суворо запитала вона.

.

Швиденько, маленький ельф! — вигукнув при цьому Чіяра.

! -

У цей час ельфійці нічого не залишалося, як зробити вибір, навіть якщо вона не хотіла. Вона підняла в руці Спис Вбивці Демонів, і з тихим гулом слабке сріблясте світло було спрямоване на груди Шагоса. Як тільки вона зробила свій крок, вони відразу ж з'явилися втрьох зі свого невидимого стану. Хоча римське заклинання невидимості було дивним, зрештою, це було заклинання низького кола. Його не можна було підтримувати після того, як ціль виявляла ворожість або атакувала.

Шагос, якщо не хочеш померти, не рухайся і не видавай ні звуку! Як тільки з'явилася Кіяра, вона відразу ж погрожувала дамі-ящірці неподалік, ніби боялася, що дама-ящірка випадково викличе своїх охоронців. У той час, чи дозволять вони ельфу атакувати чи ні, було справді проблемою.

, - ?

Але насправді вона занадто багато думала. У той момент, коли Шагос був замкнений списом вбивці демонів, він відчув, ніби впав у крижану печеру. Адже це був древній магічний спис, який поступався лише підбожественному артефакту. Крім того, це була відносно рідкісна стародавня зброя, яку можна було використовувати проти однієї цілі. Його смертоносність може навіть пробити захист деяких вищих демонів. Як Шагош може зрівнятися з ним?

Після хвилини холоду дама-ящірка нарешті одужала. Вона холодно подивилася на дітей, а потім на карлика, що стояв перед нею, ніби щось зрозуміла. Чорт забирай, ти зрадник!

Борис Ковадло теж був приголомшений. Це було не те, про що вони домовлялися. Він гнівно глянув на трьох демонів і нарешті зрозумів, що його знову обдурили. Ви, мерзенні брехуни!

. —

Не можна ганьбити репутацію знатної дами. Я тобі не брехала, — зневажливо сказала Кіяра. Чіяра презирливо відповів: Я просив тебе про це, але я не хотів тебе змушувати. Я просив вас отримати інформацію від цієї самки ящірки? Ні. Я просто попросив вас розповісти йому, що сталося вчора. Це у ваших інтересах, тому ви зробили цей вибір. Що стосується того, що ми робимо, то це наша свобода. Це все тому, що ти занадто дурний. Ми пішли за тобою в табір, але це не означає, що ти нас привів. Вас можуть впізнати, тому що ви занадто дурні. Гниле дерево не вирізьбити —

Борис Ковадло був ошелешений. Як таке може бути? Він смутно відчував, що з цим твердженням щось не так, але воно звучало дуже розумно. На якусь мить він завмер на місці, наче скам'янів.

З іншого боку, Шагош примружила очі і втупилася в цих маленьких дівчаток. Хоча вона ніколи не була на поверхні, вона все одно могла визнати, що це були просто діти. Однак саме ці ненависні нахаби наводили на неї зброю, якої вона ніколи раніше не бачила. Однієї аури, що випромінювалася нею, було досить, щоб змусити її тремтіти. Вона не сумнівалася, що поки вона зробить найменший рух, ці ненависні нахаби будуть перетворені нею на попіл. Жахлива аура на списі точно не була брехнею.

Але вона так і не зрозуміла, що відбувається. Нарешті вона не могла втриматися від холодного запитання: Хто ти?

Не має значення, хто ми, Шагос. Потрібно тільки знати, що спис в її руці - це спис вбивці демонів. Навіть у підземеллі хребта Йоргенді, я думаю, ви повинні були чути про цей спис. Кіяра поплескала ельфа по плечу і відповіла з посмішкою.

Насправді це Спис Вбивці Демонів. Вираз обличчя Шагоса змінився. Цей спис колись був кошмаром незліченних демонів. Він здобув велику репутацію під річкою Сірка. Хребет Жоргенді був побудований на верхньому шарі Пекучого пекла, і жителям підземелля часто доводилося мати справу з демонами. Як тубілька там, вона, природно, не почула б про цей спис. Магічні брижі на списі в руці ельфа були настільки щільними, що це не могло бути підробкою. Вона пережила сотні битв у підземному світі, тому все ще мала проникливе око.

Що ти хочеш? Шагош видавив ці слова з горла.

.

Тепер, коли ти наш бранець, ти, природно, мусиш слухати наші накази, — відповів Чіяра.

?

Ти мрієш! Шагош так розсердився, що засміявся. Якби йому довелося здатися цим маленьким дітям,