Читати книгу - "Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т."

292.11. До складу доходу платника єдиного податку, визначеного цією статтею, не включаються:

1) суми податку на додану вартість. Слід зазначити, що даним підпунктом нарешті законодавчо вирішена існуюча раніше проблема подвійного оподаткування платників єдиного податку, що є платниками ПДВ. Так, до введення в дію Закону України № 4014-VІ[384] фізичні особи-підприємці, що застосовували спрощену систему оподаткування, та юридичні особи, що сплачували єдиний податок за ставкою 10 %, суми ПДВ в об’єкт оподаткування не включали, бо нараховувати їх такі платники не мали права. А для суб’єктів господарювання — юридичних осіб — платників єдиного податку за ставкою 6 % існувала проблема подвійного оподаткування. Так, сума податкових зобов’язань під час продажу товарів (робіт, послуг), по-перше, враховувалась при обчисленні ПДВ, по-друге, включалася до бази оподаткування єдиним податком за 6-ти відсотковою ставкою. Тобто такий суб’єкт малого підприємництва змушений був додатково сплачувати у вигляді єдиного податку 6 % від суми податкових зобов’язань, що відповідало 1,2 % суми виручки від реалізації продукції.

2) суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку. Дані суми коштів не можуть бути віднесені до складу доходів структурних підрозділів, оскільки вони не мають статусу юридичної особи, тобто, у вищезазначеному випадку кошти перерозподіляються в межах одного платника податку, а відповідно, не можуть вважатися доходами.

3) суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів. При цьому під поворотною фінансовою допомогою, згідно з підпунктом 14.1.262 пункту 14.1. статті 14 розділу І цього Кодексу, слід розуміти суму коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, яка не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.

Слід зазначити, що норми цього підпункту щодо включення фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, до складу доходів платника єдиного податку, у випадку її неповернення протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, є абсолютно новою. Раніше, згідно з Указом Президента № 727[385], суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, зовсім не враховувались у складі виручки платника єдиного податку і, відповідно, не обкладались єдиним податком (хоча ДПАУ своїм узагальнюючим роз’ясненням № 224 від 07.04.2010 р., а саме його пунктом 2.3 наполягала на тому, що для обкладання єдиним податком суб’єкти господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, повинні враховувати поворотну та безповоротну фінансову допомогу.

Якщо порівнювати норми коментованого підпункту з відповідними нормами розділу III цього Кодексу, то можливо провести аналогію з порядком обкладання податком на прибуток підприємств поворотної фінансової допомоги, отриманої юридичною особою від засновника/учасника. Так, згідно з абз. 4 підпункту 135.5. статті 135 розділу III цього Кодексу, юридична особа, що отримала поворотну фінансову допомогу від свого засновника/учасника (у тому числі нерезидента), не відображає таку поворотну фінансову допомогу ані в складі доходів, ані в складі витрат щодо податку на прибуток підприємств, якщо її повернення відбувається не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання. А у випадку неповернення поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника даної юридичної особи в вищезазначений термін, її сума підлягає включенню до складу інших доходів щодо податку на прибуток підприємств за підсумками звітного періоду, в якому сталося прострочення вказаного часового обмеження в 365 календарних днів. А при поверненні такої поворотної фінансової допомоги позикодавцеві підприємству необхідно відобразити її повернену суму у складі інших витрат щодо податку на прибуток підприємств.

А щодо норми цього коментованого підпункту стосовно неврахування у складі доходу платника єдиного податку суми кредитів, то вона є аналогічною з нормами підпункту 136.1.20 пункту 136.1 статті 136 розділу III цього Кодексу стосовно визначення складу доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств;

4) суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм;

5) суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) — платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;

6) суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи — підприємця;

7) суми податку на додану вартість, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом;

8) суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника. Зазначимо, що господарська операція, яка розглядається у коментованому підпункті, відноситься до поняття «прямі інвестиції», під яким, згідно з підпунктом 14.1.81 статті 14 розділу І цього Кодексу, розуміються господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою. Саме тому можливо зробити висновок, що норми коментованого підпункту за своєю сутністю збігаються з нормами підпункту 136.1.3 пункту 136.1 статті 136 розділу ІІІ цього Кодексу стосовно визначення переліку доходів, що не враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств;

9) суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених цим Кодексом, та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що повертаються платнику єдиного податку