Читати книгу - "В моїх думках, Ясміна Лав"

Чоловік знову з'являється у кімнаті з тацею. Підходить і ставить переді мною тарілку, на якій гарно викладений омлет, а поряд чашка кави.

— У мене є молоко, — киває на гарячий напій він.

— Так, будь ласка.

Я справді не п'ю чорну каву, тільки з молоком або ж капучино. Та мене дивує, що про це знає Давид.

— То що з фільмом? — повертаючись з молоком, питає чоловік.

— Мультики.

Його брови повзуть вгору, але він мовчить. Готує мені напій і роздивляється, наче хоче зрозуміти, чи сказала я правду.

— Я справді люблю мультики. Але краще подивимося якусь комедію.

— Гаразд, маленька, — чоловік залишає на моїх губах поцілунок і йде за своїми сніданком.

***

Ранок минає весело, я забуваю про всі насущні проблеми. А саме про тата.

Залишаючись у Давида, я надсилаю повідомлення водієві, попередивши, що приїду на таксі. Телефоную Марії, переконую її, що все гаразд і ночувати я не приїду. 

Як виявилося, Давид мав рацію: тато не згадував про мене. Він займався Христиною і їхньою спільною поїздкою. Навіть не зателефонував мені. 

Чомусь від цього трішки сумно.

Так, він опікав мене. Занадто. І його турбота місцями душила. 

Але варто було з'явитися у його житті якійсь дівці, як моє існування перестало його цікавити...

Поки Давид відійшов на терасу, пославшись на важливий дзвінок, підіймаюся у спальню.

Ця кімната будить в мені п'янкі спогади.

Зім'яті простирадла на великому ліжку з натурального дерева переносять у фантазії на кілька годин назад.

Кімната світла, велике вікно застеляють штори небесного кольору. Ступаю босими ногами по ворсистому, сірому килимі та усміхаюся. Лоскотно.

Біля вікна маленька тумбочка з кількома шухлядами, а на ній — білосніжна настільна лампа.

На підлозі валяється кілька невеликих подушок, які я обережно складаю на матрац. Сідаю на самий краєчок і проводжу рукою по місцю, де нещодавно лежав чоловік.

Спати самій у своїй кімнаті тепер для мене буде геть не солодко.

Мій погляд чіпляється за відчинену вмонтовану у стіну шафу. 

Підходжу і зазираю всередину. Ідеальний порядок.

Рівним рядочком розвішані кілька ділових костюмів у поєднанні з сорочками світлого і темного кольору. Внизу начищене взуття. У шухляді вигладжені краватки.

Хто цим всім займається?

— Речі привіз про всяк випадок.

Різко розвертаюся і потрапляю в лагідні обійми Давида.

— І багато жінок тут побувало? — заглядаю за спину чоловіка, натякаючи на ліжко.

Губи Давида розтягуються в кривій посмішці.

— Моя принцеса ревнує? — бачу в його очах іскорки.

— Ще чого...

Хочу вибратись з сильних, чоловічих рук, але мені цього не дозволяють.

Натомість Давид підіймає мене за талію і вкладати на ліжко. Нависає зверху, зазираючи в очі.

— Крім тебе тут нікого не було, — залишає легкий, майже невагомий  поцілунок.

— У тебе неймовірні очі. Кожного разу, як зазираю, просто тону в цьому океані. Не хочу відпускати тебе від себе, — тихо промовляє чоловік.

— Але ж є “але”?

— Мені треба в компанію. Проблеми.

— Мені потрібно показатися вдома. Те що тата нема, ще не означає, що за мною не слідкують. Та й в університет я сьогодні не пішла.

Давид втикається носом у мою шию, втягуючи повітря на всі груди, і цілує ключицю.

— Повечеряємо разом? — залишаючи ніжні поцілунки на моїх грудях, питає чоловік.

— Угу.

Говорити зовсім не хочеться. Прикриваю очі від бажаних ласк і просто насолоджуюся.

Пальцями занурююсь у його м'яке волосся і легкими рухами масажую шкіру голови, на що чую схвальне муркотіння.

Внизу живота стає нестерпно мокро, і я навмисне підіймаю попу догори, торкаючись збудженого єства чоловіка.

— Тобі сьогодні не можна. Не хочу зробити тобі боляче, — шепоче Давид, а його руки вже розстібають сорочку, яку я одягнула замість своєї сукні.

— Ми будемо дуже обережними, — шепочу йому на вухо і проводжу язиком по жилці на шиї, яка шалено б'ється. Чоловік гарчить і притискає мене своїм тілом до матраца.

— Спокушаєш мене.

Його губи торкаються мого соска і відтягують його, від чого я не можу стримати стогін.

— Так...

Відкидаю голову на подушки й майже хапаюсь за плечі чоловіка.

Чи то тримаюсь за нього, чи змушую продовжувати — сама не розумію.

Та Давид і не збирається зупинятися.

Його губи прокладають доріжку до живота, а язик пірнає в ямочку, торкаючись пупа. Не знала, що це може так збуджувати. Та зараз я просто задихаюсь від бажання.