Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало 📚 - Українською

Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

157
0
11.05.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ліїн із роду со-Ялата" автора Тетяна Гуркало. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 67 68 69 ... 180
Перейти на сторінку:

— Бідолашний, — сказала Ліїн і подивилася на синє-синє небо.

Якщо подумати, то була ж нянечка Маржа, яка весь час бурмотіла, що дядько не дуже хороша людина. І кредитори приходили, яких він називав здирниками. І про те, що одна людина не може бути двічі примом, вона знала. Тому дочки примів, навіть єдині, стаючи дружиною іншого прима, цей титул не успадковують. А то раптом і в неї народиться єдина дитина? Куди зайвий титул подіти?

Мабуть, вона була дуже наївна та дурна.

— Капітане, наставниця Алана це хто? — запитала Ліїн. — Не пам'ятаю такої у школі.

— Це одна з носіїв божественної суті. До того часу, як ви в школі з'явилися, вона примудрилася померти і була змушена забрати собі тіло однієї дівчини із замкнутим даром, що остаточно збожеволіла і розсипалася осколками. Нові канали вона змогла відростити, але маг зараз посередній у порівнянні з тим, яким була, і в школі більше не з'являлася. Дивилася за вами здалеку. А вашому дядькові представлялася власною племінницею і невпинно нагадувала про нібито сплетене, причому посмертно, прокляття, яке тільки й чекає, коли йому дозволять розвернутися.

— Розумна жінка, — сказала Ліїн.

— Ще яка, — підтвердив капітан, а потім схопив дівчину за руку і навіщось потяг за собою на пагорб, на який їй зовсім не хотілося йти.

Зате потім Ліїн усміхалася сонцю і майже з любов'ю дивилася на старий маяк схожий на фортецю, що стояв на скелі в морі і з'єднувався з берегом явно рукотворною доріжкою з каміння.

— Дійшли, — сказала Ліїн.

— Майже, — підтвердив Велівера і почав спускатися, тримаючи дівчину за руку.

 

1 ... 67 68 69 ... 180
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"