Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Устина - азовська відьма , Таня Мальована 📚 - Українською

Читати книгу - "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Устина - азовська відьма" автора Таня Мальована. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 67 68 69 ... 74
Перейти на сторінку:

По дворі вдарив радісний крик привітання, перевертні відчували емоції свого отамана й висловлювали їх.

Гострі зуби повернули мене до реальності змушуючи розірвати обійми з батьками. Перевірене кусання у ногу працює стовідсотково, увагу я звернула. Чорна  хмаринки фамільяра крутилася поруч.

— Рох! — закричала я й схопила   не дуже задоволеного кролика в обійми.

—Відпусти відьмо! Не обов'язково хапати усе, що просить уваги, — буркотів він.

Живий та хай нудить, головне поруч заціловувала я  пухнасту голову й чухаючи вушка. Значить все вдалося й день чудовий, думала я доки не дізналася всі новини про битву.

 

У нас був час наговоритися й на обійматися. Я висіла на батьках  як та маленька приставучка п’явка не впускаючи їх ні на мить. Випитала, як так трапилося, що я забула про них на вісім років. Після першої битви, коли ув’язнили Володана, батькам прийшов лист до додому, але його першою перехопила я і сунула свого носа в середину. Так я зібрала всі чари й прокляття, що наклали туди, щоб знищити Стефу та Івана. Більшу частину вдалося зняти, але я була дитиною і сталися непередбачувані наслідки. Знищили батьків в моїй пам’яті, і як тільки звучала згадка, що я їх донька то мені ставало лихо. Ось вони й придумали план, де бабуся зіграла головну роль, а вони були поруч тільки трималися тіні. Дядько Осі за весь час також ні разу не показав, що знає когось, щоб не провокувати залишки прокляття. Таким чином вісім років і жили, доки я не зняла прокляття від Злати, а з ним і залишки її перших чарів.

В якийсь момент батько покликав мене до альтанки, мама дивилася досить стурбовано я не пізнавала свою завжди зібрану вчительку.

— Ти впевнений що вона готова це почути?

—У мене таке відчуття, що ви щось приховуєте, — жартома сказала я дивлячись на їх переглядини.

—Іван ти ж бачиш вона зовсім на нулі, — вигукнула Стефа хапаючи мене за руку.

—Бачу, але мовчати ми теж не будемо. Пішли! — наказав батько й повів мене до альтанки.

Мама тільки тяжко зітхнула, але пішла за нами голосно дихаючи  й виражаючи своє невдоволення. У цю мить вона нагадувала мені їжака, що фиркає на все й одразу.

—Ти маєш це почути. Тільки будь ласка не нервуй, —сказав батько взявши мене за руку. Ми сиділи поруч на деревяній лаві я відчувала  тепло його тіла й напругу в голосі. Тревожний шурхіт листя врізався в мої вуха викликаючи паніку.

—Щось я вже нервую, — кусаючи губу пробурмотіла я .

—Ось бачиш! Що ти робиш?— вигукнула Стефа, яка ходила із кутка в кут по альті.

В її очах плескався страх й неминучість.

—Та кажіть вже, що могло трапитися? — не витримала я.

—Устино... — почав батько дивлячись кудись собі під ноги.

— Боже, я робив це так багато разів, а рідній дочці сказати не можу, — прошепотів він якось собі.

Стефа сіла з другого боку від мене.

Я міцніше стисла мозолисту долоню показуючи, що я слухаю й підтримаю.

—Устино. Ліза й Богдан, їх більше немає. Вони зникли під час бою, можливо вони загинули, — важкі слова впали каменем вибиваючи подих й вимикаючи усі звуки довкола.

—Ми шукали всіма силами, я їх не відчуваю більше, — продовжував батько. 

Але слова дзвоном опустилася на мене. Руки, ноги тіло все зашуміло  лише в голові пульсувало одне слово "ні" по колу.

Я не зрозуміла коли почала кричати, але все почалося з тихого шепоту:

—Ні, ні, ні не правда, ні, — повторювала я як мантру вчепившись пальцями в руку батька залишаючи криваві подряпини від нігтів. Розхитувалася неначе  маятник, доки теплі долоні мами не стисли плечі цей жест підтримки став останньою краплиною. Вибух магічної лихоманки накрив мене. Я тягнула сили звідусіль, чужі плетіння, що зустрічала довкола хапала ті візерунки грубими ривками, видирала енергію в живих, шматувала природу, випалювала  себе з середини пропускаючи цю лавину неконтрольованої манії. Й випускала все з криком болю від втрати й не віри. Голоса батьків були якоюсь далекою луную, окремі слова вдавалося вихопити. “Тримай!, Не заважай! , Сон трава. “

О ні не треба її я ж можу контролювати все. Мелькнула думка свідомості й її змило хвилею сили. На пусткі мого резерву розплескався океан, а я не справлялася він поглинув мене з головою темрява проникла в підсвідомість й захлинула мене. Темнота накрила з головою.

 

Цього разу я приходила до тями з болем нила кожна кісточка, кожен м'яз, відчувалася кожна волосина на голові. Стогін зірвався з моїх губ й одразу стих. Не хотілося підіймати повіки бо реальність впаде немов голобля, а доки можна вірити що це все сон. Й не було ніякої битви  що все тільки назріває.

—Устино? — тихий голос Роха почувся в голові в туж мить холодний носик штовхнув мене в руку.

—Устино, я чую що ти вже прийшла до тями. Відкривай очі! — ліжко під вагою кролика прогнулося. Велетень заліз до мене під руку вмощуючи голову  у мене на плечі й заглядаючи в обличчя.

— Не хочу, — ледь чутно сказала я.

—Треба ти не можеш ховатися вічно, — наполягав Рох.

1 ... 67 68 69 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Устина - азовська відьма , Таня Мальована», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"