Читати книгу - "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я тільки похитала головою й відвернулася до стіни від напрочуд уважних оченят. Пронизливий погляд відчувався глибоко під шкірою.
—Устино, ти вже так два тижні лежиш. Магічна лихоманка то не жарти. Ледь магія вже б'ється так й перегоріти можна, — турбуватися кролик.
—А як що я не хочу прокидатись, вставати не хочу. Не хочу! — різко повертаючись до кролика відказала я й розплющила очі впиваючись поглядом в фамільяра.
Він відхитнувся від мене й злякано фиркнув.
—Треба, подумай про батьків, — сказав Рох з сумом у голос зліз з ліжка й пострибав геть із кімнати.
—Ти від втрат свідомості розумом трохи гепнулась, — вже почулося від кролика за дверима. Хотілося жбурнути в нього чарами, але сил не вистачило.
Розпач накрив мене з головою вставати не хотілося. Вітерець пройшовся по кімнаті натякаючи, що час, мене чекають. А я все лежала й лежала загорнувшись в плед, плакати вже не було змоги сльози висохлих як і моя магія. Хоч Рох і казав що сили є, але я не відчувала нічого тільки порожнечу.
—Тук-тук до тебе можна? — несподівано пролунав голос Андрія на порозі.
Я здивовано сіла й не вірячи дивилася на парубка. Змарнілий та втомлений, але ж такий знайомий вовк стояв посеред моєї кімнати.
—Я це я, ходи но сюди відьмо, — він розвинув руки на обійми й за мить я була в колі сильних рук обіймаючи друга.
Я міцно стисла його руками заховавши голову на його грудях. Сльози забриніли на очах.
—Я теж сумував. Ти навіть не уявляєш як, — прошепотів він мені в маківку.
Не знаю скільки часу ми так стояли, але Андрій дав мені виплакатися вдосталь. Тільки обережно гладив по голові.
—Знаєш, я як ніхто розумію тебе, — тихо сказав він і від його голосу в мене все заклякло в середині. Андрій втратив сестру. Біль розривав мене я дивилася йому в очі намагаючись знайти втіху, а співчуття було потрібне й йому не менше мого.
— Ходімо сядемо, чого ото стояти. В ногах віри немає, — запропонувала хлопцеві.
Поспіхом поправила ковдру застеляючи ліжко й сіла відібравши ноги.
—Ми вже колись так сиділи, — прокоментував Андрій сідаючи поруч й обіймаючи подушку з вишитими квітами.
—Як це сталося? — дивлячись на підлогу запитала я.
Тяжко зітхнувши Андрій почав розповідь:
—Було декілька потужних заклять, що змінили ситуацію: Володана, Злати, одне суспільне й одне ми не змогли знайти володаря по візерунку, дуже вдало вплелося, але воно було на нашому боці. Злата пішла проти свого володара за, що й поплатилася бо вона кинула весь резерв й навіть більше проти нього. Після того як прибічники хутко повтікали ми не знайшли тільки двох. Ліза й Богдан були в епіцентрі. Той потік магії не витримав би ніхто. Сама розумієш, — він замовк заплющивши очі й піднявши голову до стелі.
Я намагалася уявити всю міць останнього наговору, але навіть гадки немала куди віддавала останні сили. Як це було.
—Андрію, — я доторкнулася до його руки. Гаряча шкіра обпалювала.
— Не треба не кажи нічого. Темрява вона нікуди не зникла й так само суне на кордоні, ще буде не одна битва на нашому віку. Та пам’ятай тільки одне ти повинна жити за для них обох. Руда б цього хотіла, — й він кинувши подушку вийшов із кімнати.
Я так і залишилася сидіти розглядаючи стіни й меблі, погляд зачепився за смарагдову обкладинку й всередині закипіла кров. Підірвавшись я вхопила щоденник з такою ненависті, що готова була його спалити й знищити. Лють придала мені рішучості й доки подумки я шукала де сирники в цій кімнаті руки самі наклали чари. Плетіння магії лягли чітко й рівно одночасно спалахнуло й налилося силою та запалало. Вогонь охопив кожну сторінку розростаючи все сильніше, я отямилася коли запекло руки й що сили жбурнула щоденник у розчинене вікно. З двору почулися злякані та здивовані голоси.
Я злетіла по сходах як навіжена, мене підганяв вогонь в середині й відчуття моєї магії, слабкої але моєї. Маму з татом я знайшла на подвір’ї й одразу рішуче їм кинула :
—Я завершу навчання! Але далі обиратиму шлях сама!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Устина - азовська відьма , Таня Мальована», після закриття браузера.