Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Устина - азовська відьма , Таня Мальована 📚 - Українською

Читати книгу - "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Устина - азовська відьма" автора Таня Мальована. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 68 69 70 ... 74
Перейти на сторінку:

Я тільки похитала головою й відвернулася до стіни від напрочуд уважних оченят. Пронизливий погляд відчувався глибоко під шкірою.

—Устино, ти вже так два тижні лежиш. Магічна лихоманка то не жарти. Ледь магія вже б'ється так й перегоріти можна, — турбуватися кролик.

—А як що я не хочу прокидатись, вставати не хочу. Не хочу! — різко повертаючись до кролика відказала я й розплющила очі впиваючись поглядом в фамільяра.

Він відхитнувся від мене й злякано фиркнув.

—Треба,  подумай про батьків, — сказав Рох з сумом у голос   зліз з ліжка й пострибав геть із кімнати.

—Ти від втрат свідомості розумом трохи гепнулась, — вже почулося від кролика за дверима. Хотілося жбурнути в нього чарами, але сил не вистачило.

Розпач накрив мене з головою вставати не хотілося. Вітерець пройшовся по кімнаті натякаючи, що час, мене чекають. А я все  лежала й лежала загорнувшись в плед, плакати вже не було змоги сльози висохлих як і моя магія. Хоч Рох і казав  що сили є, але я не відчувала нічого тільки порожнечу.

—Тук-тук до тебе можна? — несподівано пролунав голос Андрія на порозі.

Я здивовано сіла й не вірячи дивилася на парубка. Змарнілий та втомлений, але ж такий знайомий вовк стояв посеред моєї кімнати.

—Я це я,  ходи но сюди відьмо, — він розвинув руки на обійми й за мить я була в колі сильних рук обіймаючи друга.

Я міцно стисла його руками заховавши голову на його грудях. Сльози забриніли на очах.

—Я теж сумував. Ти навіть не уявляєш як, — прошепотів він мені в маківку.

Не знаю скільки часу ми так стояли, але Андрій дав мені виплакатися вдосталь. Тільки обережно гладив по голові.

—Знаєш, я як ніхто розумію тебе, — тихо сказав він і від його голосу в мене все заклякло в середині. Андрій втратив сестру.  Біль розривав мене я дивилася йому в очі намагаючись знайти втіху, а співчуття було потрібне й йому не менше мого.

— Ходімо сядемо, чого ото стояти. В ногах віри немає, — запропонувала хлопцеві.

Поспіхом поправила ковдру застеляючи ліжко й сіла відібравши ноги.

—Ми вже колись так сиділи, — прокоментував Андрій сідаючи поруч й обіймаючи подушку з вишитими квітами.

—Як це сталося? — дивлячись на підлогу запитала я.

Тяжко зітхнувши Андрій  почав розповідь:

—Було декілька потужних заклять, що змінили ситуацію: Володана, Злати, одне суспільне й одне ми не змогли знайти володаря по візерунку, дуже вдало вплелося, але воно було на нашому боці. Злата пішла проти свого володара за, що й поплатилася бо вона кинула весь резерв й навіть більше проти нього. Після того як прибічники хутко повтікали ми не знайшли тільки двох. Ліза й Богдан були в епіцентрі. Той потік магії не витримав би ніхто. Сама розумієш, — він замовк заплющивши очі й піднявши голову до стелі.

Я намагалася уявити всю міць останнього наговору, але навіть гадки немала куди віддавала останні сили. Як це було.

—Андрію, — я доторкнулася до його руки. Гаряча шкіра обпалювала.

— Не треба не кажи нічого. Темрява вона нікуди не зникла й так само суне на кордоні, ще буде не одна битва на нашому віку. Та пам’ятай тільки одне ти повинна жити за для них обох. Руда б цього хотіла, — й він кинувши подушку вийшов із кімнати.

Я так і залишилася сидіти розглядаючи стіни й меблі, погляд зачепився за смарагдову обкладинку й всередині закипіла кров. Підірвавшись  я вхопила щоденник з такою ненависті,  що готова була його спалити й знищити. Лють придала мені рішучості й доки подумки я шукала де сирники в цій кімнаті руки самі наклали чари. Плетіння магії лягли чітко й рівно одночасно спалахнуло й налилося силою та запалало. Вогонь охопив кожну сторінку розростаючи все сильніше, я отямилася коли запекло  руки й що сили жбурнула щоденник у розчинене вікно. З двору почулися злякані та здивовані голоси.

Я злетіла по сходах як навіжена, мене підганяв вогонь в середині й відчуття моєї магії, слабкої але моєї. Маму з татом я знайшла на подвір’ї й одразу рішуче їм кинула :

—Я завершу навчання! Але далі обиратиму шлях сама!

1 ... 68 69 70 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Устина - азовська відьма , Таня Мальована», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"