Читати книгу - "Ціна збереження , Невидимі крила"

Лея вирішила піти в душ. Вдома не було гарячої води, тож вона стала під холодний струмінь. Вода текла по її тілу, змішуючись із сльозами — вона мовчки плакала, намагаючись хоч якось змити з себе весь біль, який накопичився. Та вже за кілька хвилин після того, як вийшла з ванної, їй стало зовсім зле.
Вона підійшла до мами, ледве тримаючись на ногах: — «У мене крутиться світ...» — прошепотіла, а потім різко впала на ліжко.
Сльози потекли з новою силою. Вона почала стогнати й кричати від болю, який наче пронизував її зсередини. Мама злякалася: — «Я зараз викличу швидку!»
— «Ні, не треба!» — голос Леї був захриплим і сповненим паніки. Вона ще більше залилася сльозами.
У цю мить підійшов Кай. Не сказав нічого зайвого — просто опустився поруч, узяв її за руку, міцно притис до себе.
— «Я тут. Все буде добре. Я з тобою, чуєш?» — тихо промовляв, обіймаючи її, поки вона лежала на його колінах, здригаючись від болю.
Мама принесла таблетку. Лея ковтнула її, хоч і тремтіла вся. Але біль не зникав. Її обличчя було змученим, зі сльозами, що не зупинялися. А Кай просто сидів поруч, тримав її міцно й мовчки просив у думках, щоб це закінчилося. Він не знав, як допомогти. Але був. І це була єдина підтримка, яку Лея зараз могла відчути.