Читати книгу - "Фіаско"

— Контакт за всяку ціну? — запитав домініканець.

— Навіть за найвищу, яку тільки ми здатні сплатити. Оскільки я здивував папського делегата, заявивши, що на борту корабля вже минув час демократичного голосування та вагань, я вважаю, що повинен пояснити, чому, беручи на себе надзвичайну роль і цим самим цілковиту відповідальність за нас і за них, доведу цю гру до кінця. Як, по-вашому: я повинен це зрооити чи ні?

Стіргард підійшов до стінної шафи, відчинив її й, шукаючи щось у перегородках, сказав:

— Думка про нелокальну війну, винесену в Космос, з’явилася в мене після того, як ми за Юноною спіймали остови ракет. І не тільки в мене одного. Керуючись принципом primum non nocere[29], я лишив ту думку при собі, щоб не заразити команду поразництвом. З історії давніх експедицій, на зразок Колумбових і полярних, відомо, як легко ізольована група навіть найкращих людей може потрапити в загрозливе становище під впливом окремого індивідуума, особливо якщо це хтось такий, кого вважають зліпленим із ліпшого тіста, ніж решта. Тому найгіршу можливість я обмірковував тільки з ГОДом, ось тут є записи наших дискусій.

З вистеленої коробочки, схожої на футляр для коштовного каміння, він вийняв кілька кристалів пам’яті й уклав один з них у щілину відтворювана.

У каюті залунав його голос, якому відповідав ГОД:

«Як налагодити контакт із Квінтою, коли там існують блоки, що вже багато років воюють між собою?»

«Назви межу визначеного простору. Без початкової характеристики її не можна вирахувати стратегічно».

«Слід виходити з припущення про двох, а потім трьох супротивників із приблизно однаковим потенціалом, з межею знищення всіх при гарячій ескалації».

«Даних усе ще недостатньо».

«Дай мінімаксову оцінку в нечисловій апроксимації».

«Величина в апроксимаціях теж не піддається визначенню».

«І все ж таки дай мені стохастично важкий пакет альтернатив».

«Це вимагає додаткових передумов. Вони будуть довільні й непереконливі».

«Знаю. Починай».

«Для двох антагоністів, розташованих на протилежних континентах, вислати два передавачі крізь атмосферичне вікно інфрачервоного проміння з точковою гострою колімацією. Обидва в антирадарному камуфляжі, самонавідні на планетні радіостанції. Ця тактика приймає за очевидне все сумнівне. З першого ж погляду. Антагоністи можуть перекривати один одного належною їм територією по горизонталі і по вертикалі».

«Яким чином?»

«Якщо, наприклад, вони вступили в атомну фазу, озброєні тактикою відлякування і кожен брав населення супротивника на мушку, як заложників, погрозою нападу або відплати, після чого робили жорсткішими засоби удару й удару у відповідь, а після сатурації спустилися в підземелля, їхні території можуть розміщуватись під грунтом у вигляді глибоко видовбаних й укріплених поверхів. Те саме може виникати й над атмосферою».

«Невже експедиція такого роду робить неможливим будь-який контакт?»

«Вона робить його неможливим у запропонованій тактиці, бо при подібному розміщенні контакт не має роз’єднаних адресатів».

«Виходь із передумови про відсутність поселень, які підкопуються одне під одне».

«Де провести межу поміж супротивниками?»

«На меридіані серединою океану».

«Це найпростіше, але це буде цілком довільно».

«Починай».

«Слухаю. Я виходжу з передумови запущення зондів, випромінювання сигналів, а також отримання пошти. Вони отримали переслані нами коди. За такої передумови я одержую на мінімаксі вилку. Або послати обом сторонам той самий постулат контакту з гарантією нейтральності граничне правдивий, або винятково сфальшивлений».

«А може, повідомити кожну із сторін, що ми звертаємось одночасно й до другої? Чи, навпаки, запевнити, ніби ми тільки її закликаємо до контакту?»

«Так».

«Подай навантаження цієї вилки ризиком».

«Відвертість дає кращі шанси при невдалому адресуванні і гірші шанси при невдалому адресуванні. Обман дає більші шанси при вдалому адресуванні і менші шанси при вдалому адресуванні».

«Але ж це явна суперечність».

«Так. Простір гри не дозволяє сквантувати себе мінімаксово».

«Покажи причину суперечності».

«Блок, який ми запевнимо у винятковості контакту з нами, буде схильний до позитивної реакції, за умови, що він зможе цю винятковість перевірити особисто, попри наше повідомлення. Якщо ж він визнає, що супротивний блок перехопив наше послання, або, що ще гірше, якщо розпізнає лукавство нашої гри, шанси порозуміння знизяться до нуля. Може також виникнути негативна ймовірність контакту».

«Негативна?»

«Відмова — це нуль. Негативну цінність я приписую відповідям, котрі нас дезинформують».

«Наставляння пастки?»

«Цілком можливо. Тут вилка розгалужується в факторіали. Пастку може наставити або одна сторона, або обидві незалежно, або обидві в короткочасному союзі, визнавши, що коли вони укладуть тимчасовий кооперативний союз, аби знищити нас або відбити в нас бажання до контакту, то піддадуть себе меншому ризику, ніж коли почнуть домагатись винятковості контакту з «Гермесом».

«А як зі згодою на паралельний контакт нарізно?»

«У цьому варіанті в самій уже основі лежить суперечність. Щоб одержати такий паралелізм, ти як відправник повинен цілком певно гарантувати адресатам нашу нейтральність. Тобто ти даєш слово, що дотримаєш свого слова. Твердження як самоманевр не може себе підтвердити. Це типова антиномія».

«Якою міркою ти вимірюєш нюанси?»

«Виходжу з твоєї передумови, що на планеті є тільки двоє гравців, які оголосили один одному шах. І з того, що вони наполягають на законі мінімакса. Ціна гри для них — збереження status quo ante fuit, а для нас — контакт через вихід із глухого кута».

«А точніше?»

«Це досить тривіально. Я виходжу з існування двох імперій — А і Б. Оптимальний варіант вилки для нас: обидва адресати вступають з нами в контакт, і кожен думає, що має на нього виключне право. Якщо хоч один із них не впевнений у власній винятковості, то цим самим ставить під сумнів це виключне право. Тоді, за законом мінімакса, він вручить своєму супротивникові пропозицію укласти коаліцію проти нас, бо не бачить шансу вступити в коаліцію з нами. Це безперечно. Знаючи власну історію, вони знають і закони своїх конфліктів. Зате закони наших конфліктів їм невідомі. Якщо ми подамо будь-якій із сторін оферт альянсу, то він буде неймовірний. Primo[30]: оферт альянсу, поданий нами обом супротивникам, це абсурд. Secundo[31]: стаючи на бік однієї сторони ми підтримуємо її. Цим самим настроюємо проти неї сторону супротивну, а самі з цього не здобуваємо нічого, крім вступу у війну, яку вони ведуть між собою. До подібної стратегії контактів може вдатися тільки цивілізація ідіотів. Це навіть у межах метагалактики малоймовірне».

«Так. Вони можуть тимчасово об’єднатися проти нас. Яка гра виникає тоді?»

«Гра за правилами, які важко передбачити. Вони виникатимуть і змінюватимуться залежно