Читати книгу - "Борва мечів"

— Так, є. Язон Малістер узяв його в полон у Шепітній Пущі й тримає відтоді у Морестражі задля викупу. Тепер я його, певна річ, звільню. Хоча він може й не схотіти стати на наш бік у війні. Ми одружилися без його згоди, і мушу визнати, що наш шлюб накличе на нього смертельну небезпеку. Прискалок — не надто могутній замок. За кохання до мене Джейна може втратити усе.

— А ти, — мовила Кетлін тихо, — вже втратив Фреїв.

Син зіщулився, і це проказало їй усе, що вона хотіла знати. Зрозумілими стали і сердиті голоси, і поспіх Первина Фрея та Мартина Водограя, і копита на Роббовому прапорі у дворі.

— Чи можу я спитати, Роббе, скільки мечів привела тобі твоя молода?

— П’ять десятків. Тузінь із них — лицарі.

Голос його був похмурий, та й не дивно. Коли у Близнюках укладали шлюбну угоду, старий князь Вальдер Фрей поставив до Роббового війська тисячу кінних латників і майже три тисячі озброєної піхоти.

— Джейна не тільки гарна, вона ще й розумна. І дуже добра. Вона має ніжне серце.

«Тобі потрібні мечі, а не ніжні серця. Як ти міг, Роббе? Як ти міг учинити таку дурість, наче зовсім втратив голову? Як ти міг бути таким… таким юним.» Але докоряти було вже пізно. Кетлін тільки й спромоглася попрохати:

— Розкажи мені хоч, як усе сталося.

— Я заволодів її замком, а вона — моїм серцем, — посміхнувся Робб. — Прискалок мав слабеньку залогу, і ми взяли його приступом за один вечір. Чорний Вальдер та Малоджон ринули на стіни драбинами, а я узявся ламати головну браму тараном. Та перш ніж пан Рольф устиг здати нам замок, мені влучили стрілою в плече. Спершу рана здавалася легкою, але потім загнилася. Джейна вклала мене до власного ліжка і ходила за мною, доки не минула лихоманка. Вона сиділа коло мене і тоді, коли Великоджон приніс звістку про… про Зимосіч. Про Брана та Рікона. — Здавалося, Робб ледве вимовляє імена своїх братів. — Тієї ночі… вона розрадила моє горе, матінко.

Кетлін не треба було довго тлумачити, яку саме розраду Джейна Вестерлін подарувала її синові.

— І наступного дня ти з нею одружився.

Робб глянув їй у вічі — водночас і гордовито, і пригнічено.

— Я не міг поступитися правилами честі. Вона добра і мила, матінко, з неї буде мені хороша дружина.

— Може, й так. Але це нітрохи не втішить князя Фрея.

— Знаю, — похнюпився її син. — Я зіпсував усе, окрім битв, чи не так? А думав колись, що битви — то у війні найскладніше. Але… якби я тоді послухав вас і утримав Теона при собі заручником, то й досі правив би на Півночі, а Бран та Рікон сиділи живі у Зимосічі.

— Може, так, а може, й ні. Може, князь Балон однак напав би на Північ. Попередній бунт за власну корону коштував йому двох синів. Цього разу він міг подумати, що один — то не така вже й висока ціна. — Кетлін торкнулася його руки. — То що ж сталося з Фреями після того, як ти одружився?

Робб струснув головою.

— З паном Стевроном я міг би ще якось домовитися, але пан Риман — дурнуватий і твердолобий, мов пень, а Чорний Вальдер… кажу вам напевне, його так кличуть не за колір бороди. Він смів заявити, що його сестри не заперечуватимуть вийти заміж хоч би і за вдівця. Я б його зарізав просто на місці, якби Джейна не вмовила мене про милість.

— Ти завдав домові Фрей тяжкої образи, Роббе.

— Я не хотів цього. Адже пан Стеврон загинув на війні за мене, а кращого за Оливара зброєносця годі шукати жодному королю. Він просився лишитися зі мною, але пан Риман забрав його разом із рештою. З усім їхнім військом. Великоджон навіть закликав мене напасти на них…

— Напасти на своїх посеред гущі ворогів? — спитала Кетлін. — То був би кінець твоєї справи і твого престолу.

— Саме так. Я подумав, може б ми влаштували для дочок князя Вальдера інші шлюби… ось пан Вендел Мандерлі запропонував свою руку, Великоджон казав, що його дядьки знову хочуть узяти собі дружин… та якби ж князь Вальдер мав ласку слухати…

— Він не має ласки, — відказала Кетлін. — Він має гонор, або радше колючу пиху. Ти й сам це знаєш. Він хотів стати не аби ким, а дідом короля. Цього не заміниш двома схожими на вепрів старими горлорізами і другим сином найтовстішого князя у Семицарстві. Ти не лише порушив клятву, але й спаплюжив честь Близнюків, коли обрав наречену з нижчого дому.

На це Робб раптом скинувся уперто і незгідливо.

— Вестерліни мають далеко кращий родовід, ніж Фреї! Це старе сімейство, ведеться від першолюдей. Королі Скелі одружувалися з Вестерлінами ще до Завоювання, а триста років тому інша Джейна Вестерлін була королевою при королі Маегорі Лютому!

— Це лиша зайва сіль на рани князя Вальдера. Його завжди мучило, що старі доми дивляться на Фреїв, як на учорашніх випанків. Не вперше він мусить терпіти образи — про деякі з них я почула з його власних вуст. Джон Арин не схотів брати його онуків на виховання, а мій батько відхилив руку однієї з його дочок для Едмура.

Кетлін кивнула до брата, що саме приєднався до розмови.

— Ваша милосте, — мовив Брінден Чорноструг, — чи не краще нам побалакати у якомусь затишку, а не стовбичити просто посеред палати?

— Так, так. — Роббів голос був дуже втомлений. — Я й сам ладен когось убити за келих вина. Гадаю, дідова приймальня згодиться.

Коли вони рушили нагору сходами, Кетлін нарешті запитала про те, що мучило її від самої появи у трапезній.

— Роббе… а де Сірий Вітер?

— У дворі з баранячим окостом. Я наказав старшому доїзжачому його погодувати.

— Але ж раніше ти завжди водив його при собі.

— Нема чого вовкові робити у палаті ради. Ви ж бачили: він там непокоїться, гарчить і на всіх кидається. Не варто мені було брати його і у битву — він