Читати книгу - "Німа"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Німа" автора Юлія Гук. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 67 68 69 ... 94
Перейти на сторінку:
лишається серйозною.

— Ми всі егоїстичні, сонечко. Тому, розглядаючи світлини, шукаємо себе. Якщо ж ти шукаєш там іншу людину, це свідчить про закоханість. В любові ти відсуваєш власне его на другий план. Так буває з сім’єю й країною. Може бути й з мистецтвом.

— А якщо я естетично насолоджуюся виглядом інших людей, забуваючи про себе?

Жінка підходить до доньки й обіймає її.

— Значить, ти вже закохана. У мистецтво. Але знаєш, така любов абсолютно не заважає тобі покохати іншу людину.

Повертаючись брудними мокрими вулицями додому, Тася задумливо бурмоче:

— Так воно має бути. Але ж як здрібніло суспільство! Кохання на продаж… Не дивно, що в нього вірять усе менше й менше людей.

Тихенько сміється під ніс.

— Але ж і справді — «сама доброта». Він точно вірить і знає, що це таке.

Я бачила: вона страшенно хоче його почути. Але мобільний сьогодні мовчить. А Тасіта ще не готова робити перші кроки йому назустріч. Їй ще тяжко переступити через свою гординю й ощасливити іншу людину. Але, думаю, це мине. Спершу їй треба навчитися бути щасливою на самоті.

21.03

— Ти ще тут?

Тасіті нудно.

— Чому мене тут не має бути?

Анастасія Вікторівна кривить губи.

— Не хочу бути вдома. — Дівчина опускає погляд.

Жінка шкіриться.

— З батьками живеш?

— Ні.

— А чоловік, діти є?

— Навіщо? Щоб стати однією з вас? Ні… Я так не можу… Не хочу… — Тася дивиться на недороблений паперовий літачок.

— Он як? — Анастасія Вікторівна сідає на стілець і витягує ноги з туфель. — П’єш, палиш, не маєш сім’ї. Що ж у тебе є?

— Я.

Піддослідна дістає пляшку вина. Відкручує кришечку — її звільнено. Ковтає — її звільнено. Простягує жінці — її звільнено.

— І багато маєш із себе? — Анастасія Вікторівна заперечливо хитає головою, відмовляючись від вина.

— Стражденне щастя.

Секретарка дістає з сумочки цигарки й тягнеться до попільнички.

— Дивна ти. Нормальні люди мріють про подібну роботу. Тут майже нічого не потрібно робити. Тільки слухатися. Та й зовнішність у тебе нівроку — уже давно могла б бути заміжньою. Як ти так живеш?

— Я? — Тася підносить запальничку до її цигарки й підкурює сама. — Кажуть, що краще бути на самоті, ніж з кимось, хто тобі не імпонує. Але спробуйте-но тривалий час пожити хоч трохи в порожній квартирі. Коли чуєш тільки цокання годинника, кипіння чайника, дзижчання випадкової мухи і… більше нічого… Це душить. Душать голоси, що долинають з двору, сварки сусідів за стіною, солодкі зітхання поверхом вище…

— Що ж ти робиш тоді? Умикаєш телевізор? Музику? Радіо?

— П’ю. — Піддослідна прикладається до вина.

«Випий, якщо більше так не можеш. Наріжся, якщо не маєш когось, щоб зайнятися сексом. Наклюкайся, якщо навіть посваритися ні з ким. Налигайся, коли зрозумієш, що ти не здатен на тривалі стосунки. Виціди свої почуття. Висмокчи свою мрію. Упийся болем. Глитни з алкоголем невиплакані сльози. Проковтни своє майбутнє. А потім виблюй. Зроби гірше — і стане краще».

— Пити краще вдома, — радить Анастасія Вікторівна.

— Вдома? Мені там нудно. Я не знаю, чим себе зайняти. Дивитися серіали? Грати в комп’ютерні ігри? Напиватися до чортиків із знайомими? Переспати з кимось випадковим? Мені тоскно. Коли живеш таким насиченим життям, рано чи пізно починаєш нудитися. Я просто не знаю, чим себе зайняти.

— Коли працюєш, нудьга відступає.

— Буває. Якщо робота монотонна. Коли вона не приносить задоволення.

— Хіба тут твої думки не відступають від тебе? Коли немає часу нидіти?

— Ні. Так не буває, щоб на думки не вистачало часу. А коли поринаєш у роздуми, тебе просто нудить від того, що ти робиш, як живеш і про що думаєш…

Жінка мовчки гасить цигарку.

— Мені тебе жаль.

— Ха! — Піддослідна кривить обличчя в посмішці. — Це мали б бути мої слова.

— І ти все одно звільнена. — Анастасія Вікторівна підіймається. — Хоча в тебе вдосталь власних мук. Проте… ти повинна прийняти правила поведінки в суспільстві й дотримуватися їх.

Тасіта… Німа… Й не почута…

1 ... 67 68 69 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Німа», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Німа"