Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Чорнобильська комедія 📚 - Українською

Читати книгу - "Чорнобильська комедія"

226
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чорнобильська комедія" автора Сергій Вікторович Мирний. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 67 68 69 ... 90
Перейти на сторінку:
— сміються дві

гарненькі офіціантки, — чорнобильці. Під два метри.

Дзвеніли медалями. Вони для президій урочистих

зборів годящі, але не для ліжка.»

Светлана Алексиевич. Чернобыльсъкая молитва (Хроника будущего). — М.: Время, 2007. — С. 230.

Сергій спить на запраній сірій убогій подушці.

Такі ж убогі простирадла, все інше. Обшарпані металеві ліжка з бильцями.

Коло ліжка — новий лікар: у білому халаті, нижче середнього зросту, пухлуватий, лисуватий, кучерики темного волосся.

ЛІКАР (дбайливо схиляється): Ви які ліки любите?

СЕРГІЙ (обурено): Я не люблю ліків! І не колюсь… Не нюхаю клею й дихлофосу! Я не наркоман і не алкоголік! І взагалі майже не п’ю!

ЛІКАР (записує; заспокоює): Ви не нервуйте… Тут буде кому вас колоти. І пити ви в нас будете. Що пропишемо. Ми вас поставимо на ноги… На що скаржитесь?

СЕРГІЙ: Я? Ні на що. (насторожено озирається навколо; на ліжках поряд — іще кілька чоловік)

ЛІКАР: Ну, я хотів сказати — вас щось турбує?

СЕРГІЙ: Так… Де я?

ЛІКАР: Ну, це вже щось… (записує до картки; каже, наче дитині) Це — лікувальний — заклад…

СЕРГІЙ (насторожено): А де… гмм… міліціонер? (заглядає лікарю за спину)

ЛІКАР (з гідністю): Ви — у спеціалізованому науково-лікувальному закладі! У нас — найновіше устаткування та найпотужніші препарати!

СЕРГІЙ: Оце попався! Краще б вже міліція..

ЛІКАР (приводить його до тями): Що у вас болить?

СЕРГІЙ: Зуби… (знов засинає)

До дверей палати зазирає Котко.

Лікар миттю відвертає від нього голову.

КОТКО: О-о, лікарю, ви тут! (лікар зціплює зуби) Я вас по всьому корпусу шукаю… А ви в моїй палаті!

ЛІКАР (стогне, як від зубного болю): О-о-о…

Сергій від стогону просинається, стурбовано дивиться на лікаря.

ЛІКАР (до Сергія, по-діловому): Зубний біль який? (Сергій нерозуміюче дивиться на лікаря) Ну, стріляє, коле, ниє? Періодично — чи постійно?

КОТКО (наблизився до лікаря, пошепки): Лікарю, скажіть… Тільки чесно. Невже я… помру?!

ЛІКАР: Звичайно! Як і всі!

КОТКО: А може, якось вирішимо це питання?

ЛІКАР: О-о-о…

СЕРГІЙ: Ниє. Постійно.

ЛІКАР (зраділо записує): А який?

СЕРГІЙ (здивовано): Всі зуби ниють…

ЛІКАР: Усі?! (шпателем соковито обстукує зуби) Боляче?

СЕРГІЙ: Ні.

ЛІКАР (записує): Наче всі в порядку. Може, гайморит? Треба знімок зробити… Флюорографія нічого не покаже… Рентгену не боїшся?

СЕРГІЙ: Рентген туди — рентген сюди…

Рентгенкабінет.

ОГРЯДНА ТІТКА-РЕНТГЕНОЛОГ: Ну, одягай ось це, синок… (обв’язує Сергієві навколо пояса щось на зразок масивної спідниці: два клейончатих фартухи — один спереду один ззаду, — в їх цупку матерію зашиті важкі пластини свинцю. Сергій починає хихотіти) Ти ж іще молодий… Сідай. Навіщо вам молодим це зайве опромінення… (одягає йому на груди й спину таку ж саму захисну конструкцію. Зав’язує вузол на плечі… Сергій пирскає) Ти шо, дурнуватий? Лоскоти боїшся?

СЕРГІЙ (вже нестримно регоче): Мені… СМІШНО…

ТІТКА-РЕНТГЕНОЛОГ: Та шо тут смішного?! У рентгенкабінеті ще ніхто в мене з сміху не заходився!

СЕРГІЙ. А мені… смішно…

Дверцята кабінки рентгенівського апарату зачиняються.

ТІТКА-РЕНТГЕНОЛОГ (командує з-за пульту, що стоїть у кутку за свинцевою перегородкою): Та перестань сміятись, ну! Я знімок не можу зробити. Перестань! Замри! Затримайте подих… Не дихайте!.. Та замри!

…Сергій скидає захисні фартухи на дерев’яну кушетку — в них глухо гримить свинець… Приблизно як у «кольчуги», яку Сергій недавно знімав з себе після роботи на даху…

1 ... 67 68 69 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чорнобильська комедія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чорнобильська комедія"