Читати книгу - "Нестерпний бос. Наречений за контрактом, Астра Вєєр"

Кирило

Повертаюся після термінової наради до приймальні та застаю там Алекса біля помічниці.

Якого біса?!

Не кричу лише тому, що за спиною проходять наші співробітники.

- Тобі не додзвонитися, - повідомляє двоюрідний брат, при цьому він спокійно попиває каву на кріслі для відвідувачів.

Вікторія робить дуже зосереджений вигляд, шукаючи щось у моніторі, як ніби там найважливіша інформація в житті. Швидко охоплюю поглядом приміщення. Наче нічого не змінилось. А це що? Збоку столу помічниці лежить коробка фірмових цукерок. Коли я виходив, ніякої коробки не було.

Хм-м... мене не було приблизно півгодини. Що тут, трясця твоїй матері, відбувалося?

Заглядаю в телефон, там є пропущений від брата. Все одно не радію йому, як раніше!

- Алексе, ти з терміновою справою або так, аби просто заїхати? - запитую.

Сам собі відповідаю - не просто, нічого й не просто. Він спеціально вибрав момент, коли можна підкотити до моєї фіктивної нареченої. Та він же хоче напасти на неї, он як цілиться позначити територію та прилаштувати збочений хвіст.

І навіть враховуючи, що Алекс частенько заглядає до мене, коли проїжджає поблизу. Я теж повз не проїду його автосалону. Заздалегідь час розрахувати він не зміг би, нараду батько скликав екстрену, зриваються договори через митницю.

Але як тоді пояснити, що мій кулак свербить?

- Кави захотілося, тому й приїхав, - з незворушною усмішкою Алекс прибирає від себе вже порожню чашку.

- В інших місцях каву тобі не дають? - гарчу я.

- Ну не таку ж, - тепер Алекс регоче. - Та годі тобі, брате. Мені потрібна з рекламою порада. Ти ж у нас в родині майстер з графіки.

- Записуватися треба на прийом, - з незадоволеним бурмотінням, киваю йому піти зі мною в кабінет. Краще там розбиратися, ніж біля Вікторії. 

У кабінеті Алекс продовжує робити вигляд, ніби йому, насправді, потрібні розробки, ескізи. Бачте, нові моделі вирішив в салоні виставляти. Підозрі-іло. Напружено соплю, записую, насилу ледве тримаюся.

- Я гадав, що на вихідних обговоримо. Але вилетіло все з голови.

- Ясна річ, тобі ж тільки мою наречену хотілося переслідувати, - даю зрозуміти, що знаю про все.

- Боїшся, що вона втече? - чіпляється брат, зіщулившись.

- Нічого я не боюся. Вікторія зі мною, - різко обриваю підбурювання. - А тобі краще губу закотити. Навіщо дівчині браслет дарував?! Позлити мене?