Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

Зрештою, тільки карлик залишився застиглим на місці. Борис Ковадло був свідком того, як багато чого сталося за короткий проміжок часу. Якусь мить він тупо дивився на нього, перш ніж вираз його обличчя раптом змінився. Вираз його обличчя раптом змінився, і він з якоїсь невідомої причини квапливо погнався за гномом.

!

Вони вчотирьох проходили через табір один за одним. Рука Романа була в руці Брандо, тому їй довелося в паніці не відставати від нього. Спочатку вона все ще могла пробурмотіти кілька слів: Брандо, ти йдеш занадто швидко. Я не встигаю! Коли Брандо почув її, він прямо поніс дівчину-купця на спині, як мішок з рисом. Останній перелякано закричав. Не встигла вона зреагувати, як пейзаж навколо неї раптом змінився, і Брандо вже ніс дві лолі, Кіяру та маленького ельфа, а потім блиснув у лісі.

!

Не носи мене, як мішок з рисом!

,

Приниж мене, поганий хлопець! Двоє інших відразу ж запротестували і били Брандо кулаками і ногами, але це було марно. Їхні короткі ноги зовсім не могли вдарити Брандо.

.

Нарешті Скромність прокинулася, похитавши величезною головою, вилазячи з величезної ями, яку зробила. Вона злетіла з висоти сотень метрів і вдарилася головою об сусідню скелю, від чого у неї запаморочилося в голові. Хоча вона виглядала жахливо, насправді серйозних пошкоджень вона не зазнала. З іншого боку, скелі дуже не пощастило, оскільки вона повністю обвалилася. Зовні це виглядало як масштабний зсув.

Запаморочливе видіння Скромності раптом прояснилося, і це також означало, що чари Мітріла остаточно провалилися. Вона бачила ліс, залитий вогнем, і хаотичний табір біля підніжжя гори. Вона не могла стриматися, щоб не заревти до неба. Хто! Хто на мене напав! Виходьте зараз!

.

Звичайно, Шагош не міг відповісти на це питання, і ельф тремтів від страху в руці Брандо. Тінь раптом затулила небо над лісом. Чорний дракон уже піднявся на вершину гори. Нарешті вона побачила, що Брандо та інші тікають у лісі, а далі — інші люди, які тікали в усі боки на пагорбах. Серед них вона відчула дуже знайому присутність.

! ,

Мітріле! Скромність ревіла від пригніченого гніву з глибини її горла. Вона високо підняла голову і виплюнула з рота величезну вогняну кулю, вистріливши нею в бік далекої гори. Вогняна куля покотилася над лісом. У лісі було ще багато вельмож Круза, і їх ось-ось мали вбити. Але в цей час над пологом лісу раптом промайнула красива срібна лінія. Срібляста лінія випромінювала сліпуче світло під ударом вогняної кулі, але врешті-решт вона змінила напрямок вогняної кулі, змусивши її перекочуватися над верхівками дерев і пролітати над головами всіх. Це була хибна тривога.

.

Все це сталося в одну мить. Врешті-решт здалося, що після вогняної кулі залишилося лише довге море вогню.

.

Мітріл заблокував атаку і не міг не виглядати ще більш переможеним. Вона вже перетворилася назад у свою людську подобу, леді-ельфійку в білому халаті. Вона подивилася на ошелешених вельмож навколо себе, насупилася і жестом попросила їх бігти.

Очевидно, що Скромність не відпустила б її так легко.

Чорний дракон стояв на вершині гори, і весь пагорб був схожий на невеликий горбок під її ногами. Вона розсунула верхню і нижню щелепи, і між ними назрівало нове золоте полум'я. Судячи з усього, Модесті готувалася запустити другу вогняну кулю.

.

Вона примружила очі. Вона прекрасно знала, що стерво Мітріл не зможе пережити цей напад з її нинішніми травмами.

.

Саме тоді, коли Модесті збирався розпочати атаку, в горах раптом пролунав писклявий звук. Скромність здивовано обернулася і побачила незліченні горгульї, що здіймалися з пагорбів. Вони летіли в її бік. Скромність не могла не здивувати. Якби вона не хотіла, то могла просто ігнорувати горгулій. Навіть якби вона стояла і не відбивалася, ці горгульї могли б їй зовсім не зашкодити. Але перед нею було занадто багато горгулій. Навіть Модесті не очікувала, що на пагорбах сховається стільки горгулій. Вони були схожі на зграю мух, що дзижчать, і будь-хто, зіткнувшись з ними, був би збентежений.

Скромність була шокована. Вона підсвідомо виплюнула полум'я в рот.

.

Полум'я потопило половину горгульї в небі у вогняному морі. Горгульї були чарівними маріонетками, які безпосередньо перебували під контролем Брандо. Коли полум'я з рота Модесті обрушилося вниз, Брандо побачив лише червоне попереджувальне повідомлення в системному журналі. Він обернувся і побачив незліченну кількість чорних крапок, що падали з вогняної хмари Скромності. На якусь мить здалося, що йде дощ, і в долині впали останки горгулій.

Брандо відчував, що втратив зв'язок принаймні з великою групою горгулій. Це не було схоже на битву між горгульями та драконом минулої ночі. Це була пряма битва з драконом, і програш стався лише тому, що він навмисно їх розкидав. Але, незважаючи на це, його серце все одно боліло.

?

Незабаром перед ним з'явилася Мейнільда. Вона стояла в лісі на схилі пагорба і жестом показувала Брандо: Що нам тепер робити?.

!

Брандо відразу ж сказав їй мовою жестів: Розлучайся!

.

Це був єдиний спосіб вижити.

Якою б жахливою не була Модесті, вона була лише одним драконом. Тепер йому потрібно було виманити злу самку дракона. У групі посланців було занадто багато людей. Він не міг подбати про всіх, поки його переслідував чорний дракон, особливо про нащадків вельмож і принцеси Магадал. Їхня бойова сила була лише трохи кращою, ніж у простолюдинів. Якщо він не буде обережним, то може загинути у вогняному морі. Але він був один, маленька мішень, і йому було б легше струсити переслідування Скромності.

.

Тепер йому потрібно було привернути увагу чорного дракона і відвернути його гнів від Мітріла. І був готовий спосіб.

!

Брандо підняв руку і крикнув ельфу: Ти бачиш цього дракона? Стріляйте в неї!

Ельф у паніці подивився на тінь дракона, яка була більшою за гору. Її обличчя зблідло, і вона швидко похитала головою.

.

Якщо ви не застрелите її, вона вб'є нас. Дракони мають відмінний зір. Вона знайде нас одразу. Брандо вже очікував на реакцію ельфа і відразу ж заспокоїв її: Не бійся. Якщо ми будемо працювати разом, вона не зможе нас перемогти.

Маленький ельф сумнівно запитав: Невже?

Звичайно, це реально. Це реальніше, ніж перлина!

? —

Що ж тоді робити? Маленька дівчинка відразу