Читати книгу - "Коли закінчиться ненависть, Лада Короп"

МАРТА. 

   Я в повному шоку коли бачу Ореста разом з Яриною. Схоже совісті у нього й справді не має й ніколи не було. З'ясовувати стосунки з коханкою майже на очах у її чоловіка і його сім'ї. Хоча Ярина не краща. Та ще шльондра. Ненавиджу і його і її.

 Хочу сісти в авто, але Орест мене помічає й швидко йде до мене. Я все одно сідаю в автомобіль й збираюся завести двигун та прямо переді мною опиняється Орест. Він упирається двома руками об капот авто й дивиться прямо мені у вічі. Я заводжу двигун даючи зрозуміти Оресту, що не хочу з ним розмовляти. Але він не здвигається з місця. Що ж доведеться вийти до нього і все популярно пояснити. Хоча бажання переїхати його дуже сильне. Вилізаю з авто і стаю перед Орестом. 

– Марто, привіт. Нам потрібно поговорити, – одразу починає він.

– Про що? Я не хочу тебе слухати Оресте. Йди звідси, – кажу грубо. 

– Послухай, я знаю, що завдав тобі багато болю, але зараз я хочу спробувати все виправити. Саме тому я тут, – Орест намагається вдати розкаяння. Але я йому ані трохи не вірю. Брехун і падлюка. 

– Виправити? Отак одразу одним клацанням? Добре ти влаштувався. Й до Ярини бігаєш і мені спокою не даєш. Хочеш погнатися за двома зайцями? – питаю зі злістю. Бачу Орест одразу ж стає у позицію і його обличчя набуває похмурості. 

– До чого тут Ярина? Я взагалі то до тебе прийшов, а не до неї. Бо сподівався на розмову з тобою. 

– Серйозно? Я бачила як ти її хапав за руку. Як ти злився й намагався її у чомусь запевнити. Ніби ревнував. 

– Марто, ти помиляєшся. Сильно. У нас з Яриною старі розрахунки. Але це все у минулому. Вона теж в минулому. 

– Я тобі не вірю. Зовсім. Ти мені сам сказав, що кохаєш її. А зараз так легко від неї відмовляєшся? Що ти за людина така, Оресте? – мені боляче навіть стояти поряд з ним. Бо на пам'ять приходять всі його жорстокі слова, які він тоді говорив. 

– Я тобі сказав не правду. Щоб завдати тобі болю. І тепер я шкодую про кожне сказане мною слово, – Орест важко зітхає. Й мені на хвилинку здається, що в його очах промайнув біль. Але це все маска. Такі люди як Орест не міняються. 

– Мені тепер вже байдуже. Я хочу почати життя з чистого аркуша й бажано без тебе. Тому йди собі Оресте на всі чотири сторони. 

– Марто, пробач за все. Благаю. Дай мені шанс все виправити... 

– Ні, ніколи. Через тебе я втратила нашу дитину. Через тебе я мало не збожеволіла. Мені довелося приймати купу цих всяких антидепресантів та заспокійливих. Ти уявляєш як себе почуває людина, яка схожа на овоч? – кажу, а сама відчуваю як сльози течуть по щоках. 

– Не плач. Будь ласка, – сумно каже Орест й тягнеться рукою витерти мої сльози. Але не наважується, бо розуміє, що я цього не дозволю.

– Все. Досить. Йди. Я зараз знову втрачу над собою контроль. Я не хочу тебе більше бачити, – ледве промовляю крізь рюмсання. 

– Добре. Я піду. Не хочу тебе більше мучити. Але попрошу тебе тільки про одне. Будь обережною. Бережи себе. Повір я не кажу це дарма, – стверджує Орест.

– Моє життя тебе більше не стосується. Бувай, – відповідаю байдуже і швидко сідаю в машину. 

Через декілька секунд рушаю з місця. Залишивши по собі тільки дим та розгубленого Ореста.

❤️‍🔥❤️‍🔥❤️‍🔥❤️‍🔥❤️‍🔥❤️‍🔥

ЛЮБІ ДРУЗІ ДАМО ОРЕСТУ ЩЕ ОДИН ШАНС? БО Я ДУМАЮ ЩО ТЕПЕР ВІН ПРОСТО ТАК НЕ ВІДПУСТИТЬ МАРТУ. МОЖЕ ТАКИ СПРОБУЄ ПОБОРОТИСЯ ЗА НЕЇ?

ЯК ДУМАЄТЕ?❤️❤️❤️❤️❤️

❤️‍🔥❤️‍🔥❤️‍🔥❤️‍🔥❤️‍🔥❤️‍🔥