Книги Українською Мовою » 💙 Історичний роман » Люлька, шабля - вся родина, Олег Говда 📚 - Українською

Читати книгу - "Люлька, шабля - вся родина, Олег Говда"

498
0
09.03.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Люлька, шабля - вся родина" автора Олег Говда. Жанр книги: 💙 Історичний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 68 69 70 ... 108
Перейти на сторінку:

— Ну, нічого. Не все котові масляниця. Вночі подивимось, хто ранком сміятися буде...

Он як? Значить, повоюємо? А ті на пагорбі ніяк не заспокоювалися. Свистіли, підстрибували, вигукували щось.

— Чого вони від нас хочуть, Василю? Мозоль ми їм відтоптали чи в юшку плюнули?

— Башибузуки*... (*взагалі-то, başıbozuk, — назва іррегулярних військових загонів в Османській імперії. У дослівному перекладі означає «хворий на голову». Вживалося і в значенні, той що несповна розуму). Гашиш курять... Розуму зовсім немає. Рід прогнав, ось і поневіряються по степу. Поки живі... Хто знає, що там у їхніх гнилих казанках вариться? Може, шайтанами нас вважають, а може — себе.

Тим часом один з розбишак поклав шаблю на землю. Повернувся спиною, нахилився і приспустив шаровари.

— От гівнюк! — козак взявся за мушкета, але не підняв. Покрутив головою. — Далеко. Не дістати кулею. Тільки роздразню дурнів.

А тих і заохочувати не знадобилося. І хвилини не минуло, як на нас дивилося три голих дупи.

— Ех, була не була... — пробурмотів Василь, і навів мушкет на потрійну ціль. — Допомагай, Божа Матір!

Гримнуло сильніше звичайного. Та й віддача, судячи з того, як Полупуд покосився на фузею, була сильнішою. Але найбільше козак здивувався, коли знову глянув на могилу. Один з трійці лежав долілиць,  а решта метушилася над ним, намагаючись поставити на ноги.

Козак приклав долоню дашком і присвиснув.

— Що за чудасія? Здається, я одного вбив. Бути того не може. До могили добрих триста кроків... — потім подивився на мене. — Ти скільки пороху всипав?

— Як належиться. Мірку...

— Диво!

— Може, то Матір Божа нам...

— Не богохульствуй, бо у вухо заробиш... На, — козак сунув мені мушкет швидше, ніж я встиг нагадати йому його ж слова. — Заряджай. Подивлюся на твою мірку...

Так будь ласка. Було б на що дивитися. Шомполом прочистити. Тепер порох... Ну як його можна набрати більше мірки? Пиж... куля і знову пиж... Василь останнього не говорив, але ж логічно. Інакше куля випаде.

— Стій...

Василь відібрав мушкета.

— Минулого разу теж так зробив?

— Так... — я знизав плечима. — Точнісінько.

 — Угу...

Козак підпалив гніт, навів ствол на ціль і вистрілив. Один з башибузуків, що пританцьовували біля убитого, підстрибнув, завив і схопився рукою за плече. Навіть звідси було видно, як миттєво потемніла на ньому вибілена на сонці тканина рукава. Другий — глянувши на товариша, зарепетував чи не гучніше за пораненого. А потім обидва метнулися вниз і щезли, немов привиділися.

— Воістину, дивні діла твої, Господи, — перехрестився запорожець. — О-хо-хо... Дивлюся я на тебе, Петре, ​​і думаю. Блаженний ти, чи мудрець, котрий для чогось простаком прикидається?

— А що краще? — обережно поцікавився я. Розуміючи, що вкотре зробив щось не так, але потиличника на цей раз не отримаю.

 — Ось і я про те...

1 ... 68 69 70 ... 108
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Люлька, шабля - вся родина, Олег Говда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Люлька, шабля - вся родина, Олег Говда"