Читати книгу - "Чужа секретарка, Олена Домова"

Після зборів трохи засмикана завідувачами Катерина повернула до себе. Двері в кабінет Юлії Володимирівни були відчинені, але керівниці вже давно не було. Дівчина вирішила виділити собі кілька хвилин на обід перед тим, як повернутися до нагальних справ, замкнула двері до приймальні, ввімкнула кавоварку і дістала обід.

Поки жувала печеню з салатом, розмірковувала над тим, за що перше візьметься далі. Дуже хотілося якось допомогти керівниці, але поки не будуть відомі результати перемовин, Катя нічим не зарадить. Залишалося лише сподіватися на те, що директори повернуться до того, як вона вимушена буде піти на свою другу роботу.

Нажаль, сподівання не справдилися. На повідомлення, яке вона надіслала, Юлія Володимирівна відповіла, що вони вимушені затриматися. Тому, перш ніж піти, Катя ще раз ретельно перевірила документи, які розклала на столі керівниці - чи в зрозумілому порядку лежать, чи не злетіла бува якась примітка під стіл. Все було ідеально. Тож, понуро зітхнувши, білявка зібрала свої речі та вийшла з приймальні.

Біля ліфтів зустріла своїх знайомих менеджерок з продажу. Дівчата голосно зітхали, що вже майже забули, як пані Левицька виглядає, і що вона геть закопилила носа через те, що весь час з керівниками водиться. Довелося пообіцяти, що в наступну п'ятницю, коли вже буде вільна від обов'язків в рекламному відділі, Катя обов'язково пригостить їх у барі, на що подруги доброзичливо пристали.

Білявка вийшла на четвертому поверсі, помінявшись місцями зі значною групою працівників, що поспішали додому, й вже звично пройшла у залу для нарад рекламного відділу.

Проте в приміщенні нікого не було. Довелося трохи повернутися до приймальні директора з реклами. Приймальня була порожня, секретарка пана Зегера, здавалося, ніколи не затримувалася, навпаки, йшла з роботи раніше. Бо за ці дні вони жодного разу не перетнулися, навіть у ліфті. Тому Катя рішуче пройшла крізь кімнату та зазирнула крізь прочинені двері.

Геннадій Анатолійович був в кабінеті сам. Сперши голову на долоню він щось ліниво тапав лівою рукою в своєму ноутбуці.

- Добрий вечір, Геннадію Анатолійовичу, - нерішуче привіталася білявка. - А де Марина Олександрівна?

- Добрий вечір, - чоловік відірвав голову від долоні і розгублено роззирнувся, наче шукав наречену в кабінеті. - Була тут. Може до вбиральні пішла...

- Ем... Тоді я почекаю її...

- Проходь, сідай, - він вказав у крісло навпроти свого стола.

Катя нерішуче озирнулася. Залишатися з Геннадієм Анатолійовичем наодинці після того, як він напосів минулого разу, було ніяково, але схоже чоловік вже заспокоївся, бо після своїх слів знову втупився в монітор. Дівчина пройшла в кабінет, сіла в запропоноване крісло та поклала свої речі поруч.

- Переглядаю те, що ви вдвох намудрували, - раптом подав голос директор з реклами. - Дядько наказав не лізти, то я й не ліз. Але...

- Вам щось не подобається? - підібралася на своєму місці білявка.

Чоловік різко підняв погляд, в очах майнуло щось схоже на роздратування, але за мить він знову поглянув в монітор. Бо не мав права гніватися через те, що вона знову ретельно вибудовує стіну між ними своїм виканням.

- Йди сюди, подивись, - він вказав у свій ноутбук.

Катерина підвелася, Геннадій чомусь також. Трохи нерішуче дівчина підійшла до його стола.

- Не бійся, сідай, - він вказав у своє крісло.

Серце дівчини зайшлося стукотом, але Катя не давала волі почуттям та несвідомому страху опинитися занадто близько до Гени. Вона сіла в крісло й поглянула в монітор.

- Бачиш? Це попередні кампанії. Показники ось цієї були дуже хороші. А ось ця майже провалилася... - він схилився та перемкнув з візуалу на графіки звітів. - Марина казала, що переглянула все, але, здається в процесі творчості її занесло. А ти дивилася?

- Я думала, що мене запросили тільки в якості консультантки, - щоки дівчини залила фарба, але не від того, що вона відчула свій улюблений аромат від чоловіка, а тому, що зрозуміла, що не впоралася з роботою.

- Отже ні, - зітхнув пан Зегер, і легкий рух повітря полоскотав червону від сорому щоку. - Тебе, як ти висловилася, запросили допомогти Марині зробити якісний рекламний проєкт.

- Я зрозуміла. Вибачте. Інструкції були не чіткі, і я зробила неправильні висновки. Я негайно передивлюся всі матеріали й додам необхідні корективи.

Білявка рішуче підвелася та пішла до своїх речей.

- Тільки не кажи Марині, що це я тебе напоумив. Вона і так чогось... Ну то таке...

Катя здивовано поглянула на чоловіка. Щось змінилося в ньому, наче зламалося. Раніше, який би втомлений не був, він не виглядав таким слабким та невпевненим. Навпаки, від нього віяло надійністю та настирливістю. Схотілося спитати, чи добре він себе почуває, але дівчина відсмикнула себе, вважаючи, що це не її справа.

- Добре, - вона відвела погляд та вийшла з кабінету.

Коли зайшла в залу для нарад, там було так само порожньо. Дівчина сіла за свій робочий ноутбук. Доступ до проєкту був спільний, тож вся інформація з самого початку була для неї доступна. Ось графіки та аналітика попередніх кампаній, ось зразки рекламних матеріалів. Тільки от Катерина навіть не подумала зазирнути в ті матеріали, вважаючи, що і так знає все необхідне для роботи.

"Ледь трохи похвалили, так вона корону начепила", - сварила себе подумки. В своїй роботі секретарки Катерина ніколи б не дозволила статися такому промаху. Добре, що Геннадій Анатолійович здогадався подивитися на зразки. Інакше б осоромилися обидві.

"І як же він про свою наречену піклується, щоб вона не провалилася та ще й боїться зачепити її почуття", - виринула ще одна невтішна думка. Звісно, отримувати критику від коханої людини, хоч і керівника, дуже неприємно. Це Катя тепер точно знала. Ще одна причина не заводити стосунків на роботі.

Пройшло щонайменше хвилин десять, коли до приміщення нарешті впурхнула Марина Олександрівна. Поглянувши на Катерину, жінка збентежено потупилася.