Читати книгу - "Божевільні емоції, Ірина Білик"

-Я ненавиджу тебе! Я ненавиджу свою мати, так і знай!- викрикнула вона наостанок та втекла. Тітка Агата ледь стримувала сльози, і це навіть зачепило маму, бо вона прошепотіла їй щось та повела. За ними пішли Дана Богданівна, і Інеса як її там по батькові? Мені здається чи вони знайомі? 

-Оце шоу, не така вже й ця дизайнерка крута!- заявила якась дівчина.

-А ось ця дочка її, розрюмсалася! Я б на її місці тільки радів, що в мене така мати класна!- підтримав її якийсь хлопець. І тільки я хотіла заступитися за неї, як мене випередив Данило. Хлопець вдарив його в обличчя кулаком, що той аж впав.

-Закрий свого паршивого рота!- заричав брат прямо йому в обличчя й ще раз вдарив його кулаком.

-Припини, Дань! Припини!- Діна підбігла до нього та спробувала відтягнути від хлопця разом зі своїм братом та Глібом.

-Відстань!- Даня настільки сильно відштовхнув дівчину від себе, що вона аж впала. Коли вона скрикнула від болю то хлопець нарешті прийшов до тями.

-Діна…- в дівчини на очах виступили сльози і це вдарило Даню найбільше, бо він в моментів опинився біля неї. Він ніжно торкнувся її, але вона відсахнулася від нього. Дівчина швидко піднялася та побігла кудись.

-Якби я не бачив як тебе вдарили ті слова і що ти не спеціально, то розбив би тобі лице, але зараз не стану цього робити.

     Брат та народ порозходилися і залишилися тільки ми з Глібом. Хлопець підходить ближче до мене та обіймає, і я роблю це у відповідь. Він спершу цілує мою щоку, а потім шию. Якби мені зараз хотілося застогнати, але я цього не можу зробити, бо тут повсюди люди.

-Глібе…

-Тихіше я розумію все, якби мені зараз не хотілося, а день вийшов дуже при дуже насичений.

-Так, це правда!

-Тоді пропоную завтра сходити на побачення,- не очікувано пропонує хлопець.

-Побачення?- перепитую усміхаючись.

-Побачення.